Дата обрана на честь пам’яті військового кореспондента Дмитра Лабуткіна, який у цей день загинув під час бойових дій на сході України у 2015 році. День…
Деякі зразки турботи про здоров`я наших пращурів актуальні й донині
Віковий досвід військових походів виробив у запоріжців прості прийоми захисту від хвороб.
Гартування
Гарт був для козаків органічною та невід’ємною частиною повсякденного життя. Тому в походах, встаючи до схід сонця, теплої пори вони ходили босоніж по росяній траві. А напуваючи коней, самі заходили у воду вище колін.
Практикували наші предки й своєрідні «зелені ванни»: після вранішнього купання в річці чи озері вони ще мокрими заходили в квітучі трави. Суміш із роси та пилку всотувалася шкірою, зміцнюючи весь організм.
Раціон
Звичними речами для козацького раціону були гарбузове насіння та «жуйка». Підсушене насіння, багате на цинк та мідь, служило очисником організму. Жуйки – бджолиний віск із стільниковим медом, клеї з патьоків вишні рятували від хвороб зубів та ясен.
Досить уживаною загалом у народній, не тільки козацькій, медицині була так звана ковальська вода. Технологія її «виробництва» досить специфічна: загартовуючи шаблі, ковалі занурювали метал у воду, яку після цієї процедури використовували як лікарський засіб.
Це не мало нічого спільного із забобонами. Просто, напоюючи такою водою знесилених і поранених, січовики спостерігали їхнє швидше одужання. Мовою сучасної медицини, знезаражена температурою та насичена мікроелементами й деревним вугіллям пиття запобігало внутрішнім інфекціям та зміцнювало імунітет.
До речі, деревним вугіллям, яке має виражену протимікробну дію, козаки обробляли свіжі рани, аби ті швидше гоїлися.
Серед козацьких напоїв чи не найпоширенішим був насичений безліччю вітамінів узвар. Настоюючи його в горщиках або казанках на гілочках тополі, дуба, липи, калини, осики, степових трав, козаки закопували настоянку в попіл згасаючого вогнища.
Узвар не закипав, а ніби впрівав у гарячому попелі, й тому зберігав вітаміни та сполуки мікроелементів. Узвари діяли передусім профілактично — запобігали захворюванням, знімали втому та загальний стрес.
Козаки також завжди носили з собою капшук (кисет), де зберігався порошок із сухих трав: полину, материнки, оману, кінзи, тархуну. Його додавали до їжі або вживали окремо.
Ну і, звичайно ж, не забудемо про часник, цілющі властивості якого зайво описувати.
Завдяки цим простим засобам, за свідченнями істориків, козаки практично не хворіли на інфекційні хвороби. Вони були міцнішими та здоровішими за інших «царських слуг»: турків, сардинців, французів і навіть англійців, які мали досвід війни у спекотних колоніях.
Фізичні вправи
Щоденні тренування із важкою холодною зброєю – шаблями, бойовими сокирами, ціпами, чеканами, булавами, пірначами, рідше бердишами або алебардами – також неабияк впливали на загальний стан здоров`я запоріжців. Тож і на імунітет.
