Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Саме стан штучного покриття може стати перепоною на шляху адаптації наших летовищ до стандартів Альянсу
Повітряні Сили стали на крок ближчими на шляху приведення мережі аеродромів до стандартів НАТО. Про вагомі практичні успіхи поки не йдеться, та поступ у контексті напрацювання й зміни нормативно-правової бази маємо очевидний.
Протягом кількох останніх років у Командуванні Повітряних Сил як головній організації з інженерно-аеродромного забезпечення ЗС України працювала робоча група зі взаємодії з представниками НАТО. Вивчили закордонний досвід і працювали над планом першочергових заходів за всіма напрямками. Як наслідок – сьогодні в інженерно-аеродромній службі тилу логістики мають повний перелік змін до Правил визначення придатності до експлуатації аеродромів та злітно-посадкових майданчиків державіації. Тут враховано нормативні документи, стандарти та практики як Організації Північноатлантичного договору, так і Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).
Тож нині Повітряні Сили – на порозі грандіозного проєкту з переобладнання базових та оперативних аеродромів. Однак чи вдасться авіаторам повною мірою вирішити ці завдання, чи вистачить сил та засобів на їх реалізацію, і, головне, чи профінансують стратегічні задуми Командування з бюджету?
Ці питання досить гостро стоять на порядку денному. Бо військові летовища хоч і готові забезпечувати польоти авіації, всі потребують капітального ремонту.
— Більшість наших аеродромів будувалися понад 50 років тому, – говорить начальник інженерно-аеродромної служби тилу логістики Командування ПС ЗС України полковник Віталій Застава. – Тож лише покриття злітно-посадкових смуг потрібно було б замінити вже не один раз.
Штучне покриття аеродромів є однією з найбільш болючих і найбільш вартісних складових на шляху адаптації летовищ. На такі роботи донедавна виділялося на рівні 20% асигнувань від річної потреби, чого аеродромникам вистачало хіба що для балансування на межі мінімальних показників придатності летовищ.
Не винятком є поточний рік. І, скоріш за все, наступний також не стане проривним щодо фінансування аеродромних мереж. Тож очевидно, про якісь швидкі зміни тут не йдеться. Фахівці кажуть, що початок капремонту штучного покриття відтягується на перспективу.
– Усе через високу вартість таких робіт, – розповідає далі полковник Віталій Застава. – До прикладу, відновлення штучного покриття лише на одному аеродромі обійдеться в понад 500 мільйонів гривень. А це майже сім наших річних бюджетів. За такого фінансування початок капремонту бодай однієї ЗПС означатиме закриття аеродрому на кілька років. Цього ми не можемо собі дозволити в умовах війни.
Тож поки що аеродромники вимушені працювати винятково на підтримку летовищ у справному стані. Разом із тим в інженерно-аеродромній службі усвідомлюють, що на старих ресурсах аеродромна мережа довго не протягне. Обсяги робіт і коштів з кожним роком лише зростатимуть. І рано чи пізно вся мережа почне сипатися за принципом доміно.
Ситуацію ускладнюють і показники бюджетних прогнозів на 2021–2022 роки. У планах – скорочення видатків на експлуатаційні витрати та капремонт аеродромів майже вдвічі, що є дуже небезпечною тенденцією. Про це знають у Генеральному штабі й обіцяють врахувати під час формування наступних бюджетів оборонного відомства.
Щонайменше це зводить нанівець плани інженерно-аеродромної служби та управління капітального будівництва і ремонту Командування Повітряних Сил із реалізації вже напрацьованих невідкладних проєктів. Принаймні зрозуміло, що наступного року авіатори не зможуть розпочати будівельно-монтажні роботи з реконструкції штучного покриття летовища в Озерному.
Над ним фахівці працювали близько двох років. Нині повністю відпрацьовано проєктно-кошторисну документацію та проведено її держекспертизу, що наразі перебуває на розгляді в Міноборони. Отже, озернянський військовий аеродром мав би стати першим на шляху адаптації всієї мережі до стандартів НАТО.
Втім, західні стандарти – це не лише оновлення штучного покриття. Це цілий комплекс заходів, що передбачає оснащення сучасними радіолокаційними та навігаційними засобами, світлотехнічним обладнанням, запровадження принципово іншого рівня безпеки та багато іншого. І тут певний прогрес є.
Принаймні ще торік Повітряні Сили розпочали встановлювати нове світлосигнальне обладнання, і нині вже є кілька повністю обладнаних летовищ. Триває й процес оновлення радіолокаційних засобів. Лише кілька місяців тому на Луцькому військовому аеродромі розгорнули сучасну радіолокаційну систему посадки, що повністю адаптована до стандартів ІКАО та НАТО. Чимало летовищ вже обладнані новими комплектами автоматизованого командного диспетчерського пункту. Багато чого зроблено в питаннях безпеки й відновлення аеродромних об’єктів комунального господарства.
Разом із тим всі чудово розуміють, що злітно-посадкова смуга є чи не найважливішим об’єктом аеродромної інфраструктури. І коли вона непридатна до використання, то жоден літак вже не полетить.
