Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У ці жовтневі дні 2014 року оборонці Донецького аеропорту втратили трьох бійців 3-го окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. Для командира взводу капітана Івана Литвинова, старших солдатів Вадима Шешені та Олександра Хруля цей бій став останнім. Тоді ж загинули їхні побратими з Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» добровольці Сергій Антрєєв («Каспер») і Святослав Горбенко («Скельд»).
Про обставини запеклого бою в одному з інтерв’ю розповів командуючий обороною ДАПу з позивним «Редут»:
– Незважаючи на потужний штурм, ніхто з хлопців не запанікував, навіть кроку назад не зробив. Усі залишалися на своїх місцях навіть у задимлених приміщеннях, адже російські найманці кинули в будівлю димові шашки і гранати. Частина терміналу загорілася, а на першому поверсі троє бійців із роти охорони залишилися на своїх позиціях. Вони опинилися в епіцентрі задимленості. Але вели бій, поки не задихнулися чадним газом…
Відео: III regimen tSOF
Капітан Іван Литвинов, 1975 року народження, командир взводу охорони військової частини В-2336. Народився герой у Краматорську Донецької області. Кадровий військовий. Був мобілізований у вересні 2014-го.
Побратими розповідають, що командир під час захисту аеропорту став для бійців зразком справжнього офіцера, а його поведінка в бою була прикладом військової честі, мужності й відваги.
Прощання з героєм відбулось 11 вересня 2015 року в Кропивницькому. Похований Іван Литвинов у смт Пісочин на Харківщині. У офіцера залишилися дружина, син та донька.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Старший солдат, стрілець 3-го ОП СпП імені князя Святослава Хороброго, Олександр Хруль народився 30 серпня 1992 року в селі Ганнівка Кіровоградської області. Також мобілізований у вересні 2014-го. 22 жовтня того ж року похований у рідному селі. Без сина лишилась мама.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Старший солдат, стрілець 3-го ОП СпП імені князя Святослава Хороброго Вадим Шешеня народився 10 березня 1984, м. Надим, Тюменська область, РРФСР. На початку 90-х переїхав із батьками та братом в Україну.
У 2002 році закінчив школу у Кропивницькому районі. Строкову службу проходив у Херсоні. Працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Після мобілізації потрапив на службу до військової частини Протиповітряної оборони. На початку вересня 2014-го добровільно перевівся в бойову частину – 3-й полк спеціального призначення.
П’ять років тому загинув при виконанні бойового завдання з оборони аеропорту Донецька. Вадима, важкопораненого, витягнув з-під обстрілу побратим, проте врятувати йому життя не вдалося. Вдома залишилися дружина Тетяна, донька Даринка та син Сашко.
За словами дружини, Вадим був не тільки турботливим татом, а й надійним і люблячим чоловіком. Завжди переймався проблемами рідних та близьких. Йому не важко було допомогти коханій по господарству чи приглянути за дітьми, тим паче він постійно забавляв їх цікавіше, ніж мама.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
