«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
«Замініть моє фото у військовій формі на цивільне в резюме, будь-ласка…»
Прохання, яке нерідко виникає у бійців під час пошуку роботи. Чому? На жаль, нерідко причина банальна – роботодавці побоюються брати на роботу ветеранів, бо не знають, як із ними поводитися, у той же час, самим бійцям дуже важко після війни знайти себе.
– Повернувшись із війни, людина опиняється у вирі психологічних та соціальних проблем, з якими, за відсутності підтримки, дуже важко впоратись. Із власного досвіду знаю, що соціально-психологічна реабілітація та суспільна реінтеграція ветерана відбувається значно швидше саме за наявності роботи, – зазначає ветеран бойових дій, а нині тренер проєкту «Ветерани: від діалогу до працевлаштування» Андрій Ільченко.
«Я теж після війни не міг знайти своє місце в житті»
Ще рік тому Андрій сам був серед тих, хто, повернувшись з війни почував внутрішній дискомфорт під час спілкування з людьми, не міг знайти своє місце в новому для себе світі.
– Я зрозумів, що завжди є два варіанти: сісти і пити, або ж розвиватися, та ще й залучати таких, як ти. Я обрав другий, – каже Андрій.
Дізнався про цікавий проєкт «Ветерани: від діалогу до працевлаштування», який здійснює громадська організація «Об’єднання дружин і матерів учасників АТО» за фінансової підтримки Міністерства соціальної політики України. Пройшов триденний тренінг, поспілкувався з роботодавцями і навіть влаштувався на роботу. Нині допомагає іншим бійцям знайти себе.
«Якщо Вам здається, що Ви в життєвому тупику, то долучайтеся до проєкту «Ветерани: від діалогу до працевлаштування»
– Проєкт «Ветерани: від діалогу до працевлаштування» – це та рука допомоги, яка дійсно працює. Хоча він існує лише другий рік, маємо хороші результати. Завдяки проєкту вже торік вдалося працевлаштувати понад дві сотні бійців з майже чотирьохсот учасників із шести регіонів України. Тобто понад 56% бійців, які до нас звернулися. Першочергово ми ставили завдання допомогти ветеранам, які вже понад рік не можуть знайти роботу або довго втриматися на одній. Якщо на перший день семінару лунало багато образ на суспільство, на працедавців, то після дводенного навчання на зустрічі з працедавцями бійці були більш впевнені, вмотивовані не скаржитися, а дійсно працевлаштуватись, – розповіла керівник проєкту Наталія Московець.
У чому полягає суть проєкту? Ветерани мають змогу відвідати мотивуючі лекції від успішних побратимів-ветеранів, отримати навички якісного спілкування з працедавцями, опанували правила складання резюме, заповнення анкет, підготувати себе до співбесіди та зрозуміти очікування працедавців.
Для участі в проєкті необхідно мати бажання налагодити своє життя та заповнити анкету на сайті.
– Наше завдання сформувати в суспільства правильні поняття і людські цінності. Що маю на увазі? Ну от, наприклад, коли в сусіда виникає проблема, ми ж не зачиняємо дверей, а запрошуємо його в гості і намагаємося допомогти… – каже Андрій Ільченко.
Як це, наважитися постукати у зачинені двері, Андрій добре знає. До війни він працював у Державній міграційній службі, був начальником господарського відділу. Воювати пішов у четверту хвилю мобілізації. Прийшла повістка, він зібрав речі й поїхав. Про війну згадує неохоче, каже надто болісно втрачати тих, з ким пліч-о-пліч робиш спільну справу, тому більше говоримо про те, як живе після.
Йому повернутися в соціум, крім роботи, допомогла участь у соціальних проєктах: передача для бійців АТО «Час ветерана» на Громадському, залучення до організації «Побратими», «Ветеранотеатр», там і нині періодично грає Шекспіра.
– Головне допомогти ветерану усвідомити: на роботі, як і на війні – є завдання, його треба виконувати, – каже Андрій
Роботодавців, які побоюються брати на роботу ветерана, бо той: «знов піде на війну», «не реагуватиме на накази», заспокоює – насправді, той, хто пройшов війну, навпаки здебільшого дуже відповідальний і дисциплінований.
Нині Андрій – успішний, життєрадісний та активний чоловік. На перший погляд і не скажеш, що і він мав хоч якісь труднощі з адаптацією після війни. Та вони були, запевняє ветеран. Те, що після демобілізації він змінив 90% своїх друзів – доказ більш ніж красномовний.
– В якийсь момент, я зрозумів, що мені більше не цікаво слухати про їхні буденні проблеми, як і їм, про мою війну. Потім я усвідомив, що це не трагедія, адже натомість завжди з’являються нові люди і нові друзі, яким нічого не треба пояснювати, вони все розуміють за поглядом, – каже Андрій Ільченко.
Тому переконаний, коли хлопці повертаються з війни – ними треба займатися. – З чого ж починаєш розмову на тренінгах? – питаю.
– Розповідаю про себе. Історії успіху – надихають, історії провальних спроб – допомагають зрозуміти, що іншим також не було легко, але вони не здалися, і йшли вперед, бо повірили в себе. Вони не боялися дивитися в обличчя ворогові на фронті, тому не варто боятися дивитися в обличчя іншим людям у цивільному житті.
«Стало відомо, які компанії і на які спеціальності запрошують ветеранів»
Каже, навіть якщо ветеран, який приходить на тренінг, не готовий одразу працевлаштовуватися, він принаймні знає, що є люди, які у будь-який момент хочуть і можуть простягнути руку допомогти.
– Надзвичайно радує те, що завдяки нашому проєкту змінилися не лише учасники, а й роботодавці. У порівнянні з торішнім роком, цьогоріч на зустріч з ветеранами прийшло майже втричі більше «рекрутерів» з різних організацій, готових взяти їх на роботу, – каже менеджер проєкту Наталя Прядка.
Так, цього року ветеранам пропонували роботу понад 20 державних і приватних організацій. Серед них «ПриватБанк», «Укрзалізниця», «Водафон» та інші.
– Найбільш затребуваними спеціальностями серед ветеранів виявились: охоронна служба, інкасаторська діяльність, професії водіїв. Хоча є й попит на фахівців з ІТ-технологій, банківських та офісних працівників. Більшість воїнів готові навчатися та перекваліфіковуватися. Тобто можна обирати, перебирати і знайти роботу, яка дійсно приноситиме і моральне, і матеріальне задоволення, – каже Наталя Московець.
Торік тренінги відбувалися в Києві, Харкові, Чернівцях, Хмельницькому, Львові та Бахмуті, цього року працевлаштовували ветеранів у Луцьку та Харкові. На черзі – Львів, Одеса, Івано-Франківськ.
