Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
25 вересня АрміяInform розповідала про прийом громадян з особистих питань, який проводив перший заступник Міністра оборони України. Як зазначалося, більшість цікавить питання забезпечення постійним і службовим житлом. Журналісти інформаційного агентства Міноборони поцікавилися, з чим їдуть на особистий прийом до начальників військових гарнізонів столичного регіону.
Очільники військових гарнізонів, окрім іншого, зобов’язані приймати військовослужбовців і цивільних громадян з особистих питань. Що турбує найчастіше, можна побачити на прикладі великого Васильківського гарнізону, частини якого розташовані поблизу Києва.
Особисто громадян у Васильківському гарнізоні приймає його начальник — генерал-лейтенант Анатолій Кривоножко. За «основною посадою» він виконує обов’язки заступника командувача Повітряних Сил України — командира повітряного командування «Центр» (ПВК «Центр»).
Як повідомила прессекретар ПВК «Центр» майор Любов Киналь, цього року проведено кілька зустрічей з військовослужбовцями, які зверталися з питань подальшого проходження служби. За словами представника повітряного командування, щоразу ухвалювали позитивні рішення.
Щодо основних соціальних проблем, то головною серед них очікувано є житлова. Вона болюча для всіх — від молодих офіцерів і контрактників до ветеранів. У Васильківському гарнізоні в черзі перебувають 1134 особи, серед яких — навіть сім’я загиблого звитяжця й десятки учасників бойових дій.
Міноборони щороку надає кошти для придбання квартир у новобудовах Василькова і району, але такі можливості, звісно, обмежені розміром фінансування. Більшість безквартирних житло піднаймає. У населених пунктах гарнізону середня плата за оренду житла становить 5 тис. грн, передбачена законом державна компенсація — близько 1700 грн (2550 грн — для сімей з дітьми).
Прессекретар ПВК «Центр» зазначила: у військових частинах Васильківського гарнізону немає гуртожитків для проживання контрактників. Це створює певну соціальну напругу серед них і не сприяє поліпшенню морально-психологічного стану особового складу.
Серйозно стоїть питання отримання земельних ділянок, передбачених законом для учасників бойових дій. Міська чи районна влада, яка повинна забезпечити це право воїнів-героїв, у реальності не завжди має таку змогу. Наприклад, через наповнення місцевих бюджетів. Іноді виникають проблеми, коли в окремі періоди року кількість військовослужбовців, що мають право на безплатне санаторне лікування й курортний відпочинок, перевищує можливості відповідних закладів.
