Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Проросійські ЗМІ намагаються «вкинути» в інформаційний простір чергову брехню. Вона стосується розведення військ на Донбасі. Коментуючи слова командувача операції Об’єднаних сил щодо проведення Збройними Силами України підготовчих заходів із відведення військ уздовж усієї лінії розмежування, російська пропаганда називає ці заходи простіше – мінуванням усієї лінії розмежування. Тобто, за версією роспропаганди, українська армія поспіхом заміновує всі чотири сотні кілометрів лінії розмежування сторін.
Чи реально таке зробити і, головне, чи доцільно Україні так діяти, фахівці-сапери відповіли, що це повна маячня. По-перше, щоб ретельно замінувати всі чотириста кілометрів лінії розмежування знадобиться мільйони мін. По-друге, процес цей, навіть застосовуючи інженерну техніку мінування, досить тривалий і його приховати дуже важко. Якби ми таке робили, то закладання мін помітили б і противник, і спостерігачі ОБСЄ (які вказали в рапортах про проведення робіт із мінування). По-третє, якби противник помітив такі роботи, то звичайно б застосував зброю на ураження нашої техніки, адже вона б працювала беззахисна на самій передовій. По-четверте, вздовж лінії розмежування є такі ділянки, де неможливо застосувати мінування з ряду причин (наприклад, землею чи комунікаціями користуються цивільні й військові). Тому, на думку офіцерів-саперів, можливість мінування всієї лінії розмежування – в теорії реальна, але у нинішній ситуації малоймовірна.
Щодо доцільності, то так робити зовсім немає необхідності, адже мінні поля в сучасній війні є не дуже ефективними перешкодами для прикриття територій. Міни легко знімаються і робляться проходи.
– Але найголовніше, чому нам не потрібно так робити, це те, що ми ще більше «забруднимо» вибухонебезпечними предметами свою територію, – розповідає колишній офіцер спеціально створеного в Міністерстві оборони України управління протимінної діяльності.
Він говорить, що на Донбасі лише на підконтрольних територіях мінами та іншими вибухонебезпечними предметами «забруднено» понад 7 тисяч квадратних кілометрів (700 тисяч гектарів). Україна разом із світовою спільнотою проводить очищення цих територій, так зване гуманітарне розмінування, і темпи його доволі високі. Але щоб звільнити усю цю територію від мін та ВНП доведеться працювати понад 10 років.
І це лише на підконтрольній території.
Там, де зараз є проросійські бойовики, за попередніми підрахунками, майже стільки ж площі займають мінні поля і райони, де тривали бої. Тобто за різними оцінками ще від 5 до 7 тисяч квадратних кілометрів української землі несуть потенційну смерть. Тож навіщо до замінованих площ додавати ще території, які можна використовувати в народному господарстві. Коли ці території знову ввійдуть під контроль України, то саме нам доведеться всі ці мінні поля знімати, щоб земля повернулась в народне господарство. Навіщо мінувати, а потім роками усе це знімати. Звичайно, що коштів, виділених на гуманітарне розмінування світовою спільнотою, буде, як завжди, недостатньо, тож увесь тягар впаде на нашу державу. Мінувати – нам зовсім не вигідно економічно.
І найголовніший аспект – безпека мирного населення. З досвіду світових конфліктів, на подібних мінних полях значний відсоток постраждалих – це не комбатанти, які намагаються подолати такі поля, а мирне цивільне населення. Тож навіщо нам своїх же громадян наражати на чергову небезпеку.
Цей інформаційний «вкид» про створення Україною зони мінних полів вздовж лінії розмежування є черговою інформаційною атакою, яка має негативно вплинути на імідж нашої держави під час підготовки зустрічі в «норманському форматі». Мовляв, ми тому йдемо на поступки в питаннях відведення військ, бо вже замінували всю територію. Ця брехня вкотре підкреслює підступність ворога, який веде проти нас гібридну війну різними підлими методами.
