Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Незважаючи на домовленості про припинення вогню на лінії розмежування, як і раніше, неспокійно. Ми виїжджаємо на одну з позицій біля Попасної. У 2014–2015 рр. тут точилися запеклі бої. Проросійські формування піддавали місто постійним масованим обстрілам з важкого озброєння: артилерії, мінометів, систем залпового вогню «Град» і «Ураган». Втрати були не тільки серед військовослужбовців української армії, але й мирного населення. Завдяки активним діям наших підрозділів у 2015 році бойовиків вдалося відтіснити від міських околиць. Нині українські воїни надійно утримують свої позиції і контролюють район відповідальності, не дозволяючи окупантам безкарно наражати на небезпеку життя мирного населення.
Ми висуваємося на позицію молодшого лейтенанта Дмитра. Лінія оборони проходить тут у лісистій місцевості, багато закритих ділянок, глибоких балок і ярів. Ворог намагається розвідати цю ділянку, виявити систему вогню і оборони. Часто бойовики невеликими групами по троє-четверо, як правило, в нічний час, намагаються проникнути вглиб нашої оборони. Відстань до ворожих траншей тут в окремих місцях досягає всього 300 метрів, тому військовослужбовці, які несуть службу на спостережних постах, перебувають у постійній бойовій готовності.
— Нещодавно окупанти відкрили мінометний вогонь, і під його прикриттям група з шести осіб спробувала проникнути на наші позиції, — розповідає Дмитро. — Погода сприяла їхнім діям: було похмуро і накрапував дощ. Але наш спостерігач проявив пильність і за допомогою приладу нічного бачення виявив переміщення бойовиків. Ми своєчасно відкрили загороджувальний вогонь. Ворог зазнав втрат і відступив.
Під час затишшя військовослужбовці зміцнюють і упорядковують свої позиції, обладнують бліндажі, поглиблюють окопи і ходи сполучень, займаються заготівлею дров. Незважаючи на важкі побутові умови, хлопці також знаходять час, щоб підтримувати свою фізичну форму на самотужки обладнаному спортивному майданчику.
У підрозділі служать офіцери, солдати і сержанти з усіх куточків України. Сержант Валентин родом з Києва, після закінчення університету працював програмістом, нині — командир відділення. У старшого солдата Івана вдома залишилася велика родина: дружина, троє дітей і п’ять онуків. І хоча Іван розміняв вже шостий десяток років, він знову уклав контракт на п’ять років. Є серед військовослужбовців і ті, хто в 2015-му визволяв ці місця. Старший солдат Михайло згадує, як важко вони просувалися вперед, відвойовуючи у ворога метр за метром української землі.
— Тут все полито кров’ю моїх побратимів, — каже Михайло. — Наш борг перед їхньою пам’яттю — вигнати ворога з України. Середній вік військовослужбовців на цій позиції 25-30 років, але всіх їх об’єднує одне: бажання відстояти суверенітет і територіальну цілісність Батьківщини.
