Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Історія про 22-річного призовника, який одружився на своїй 80-річній бабусі два роки тому, точно надовго увійде в топ найкумедніших «відкосів» від служби. День весілля юнака із нареченою-інвалідом I групи «випадково» співпав із датою, коли він разом із батьком приніс документи до міського комісаріату. І хоч у щирість раптових почуттів ніхто не вірить, з юридичної точки зору – все чисто, – коментує підполковник Ігор Ліщук, заступник військового комісара ВОК. Більше того, історія продовжується і досі.
— Все у них добре, 82-річна дружина мешкає зі своїм юним чоловіком. Нещодавно батько потенційного призовника приніс довідку, що син й досі перебуває в шлюбі з жінкою поважного віку, доглядає за нею, – додає Ігор Володимирович. – Цей документ підтверджує його відстрочку. І хоч історія дуже сумнівна, причепитись ми не маємо до чого. У законі ж не прописано, якого віку має бути дружина. Він надав ті документи, які мав надати. Тут порушень немає. Були й інші не менш цікаві історії. Коли бабуся відчиняє двері, ми запитуємо: «А Сашко вдома?» А тим часом Сашко вже вистрибнув з вікна першого поверху і дременув кудись… Інший призовник намагався втекти від служби за кордон, але був спійманий просто на вокзалі. А в приватному секторі ще й собак на представників військкомату можуть спустити…
Та, загалом, позитивних історій значно більше, – переконують у військкоматі. Багато призовників мають батьків – учасників бойових дій, вони з гордістю йдуть служити, більше сорока відсотків бажають в подальшому підписати контракт.
— Минулого року до нас зайшли два друга. Кажуть: «Ми просто дізнатись, що до чого, зараз навчаємось, скоро сесія…» Ми поспілкувались, розповіли про службу. Закінчилось все тим, що вони достроково склали сесію і в червні, в останню відправку пішли служити на строкову службу. Нині разом служать в Херсоні й планують в подальшому пов’язати своє життя з армією. Насправді подібні випадки не одиничні. І тепер дійсно є багато мотиваційних чинників: ті ж фільми, телепередачі про українських героїв… Силоміць нікого до війська не тягнемо. Якщо потенційний призовник стоїть і тримається за серце, то вже зрозуміло, що він зараз почне розповідати. Потім від таких людей можуть бути проблеми у командира: а це зброя, доступ до небезпечних об’єктів, краще не ризикувати… Ми розуміємо, наскільки важливо обирати лише достойних кандидатів, бо самі проходили службу у військах.
І хоч у військкоматі наголошують, що силою до війська нікого не тягнуть, нагадують про відповідальність для тих призовників, які ухиляються від служби. До того ж мова йде не лише про штраф, а й про кримінальну відповідальність. Навесні цього року на Вінниччині було сім кримінальних проваджень, що були порушені проти призовників за неявку на збірний пункт.
— Та все ж, не дивлячись на всі курйози, з року в рік рівень явки до військкоматів зростає. Тож із нинішнім показником у 720 чоловік справимось без проблем.
