Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У Міністерстві оборони України в Залі Пам’яті відбувся щоденний церемоніал вшанування загиблих українських військових. Вшановували пам’ять загиблих 20 вересня в різні роки внаслідок російської агресії на Сході України.
Один із тих, кого сьогодні згадували, – полковник Віталій Лавренчук, офіцер оперативного командування «Північ».
Кореспондент АрміяInform поспілкувався з рідними та побратимами героя.
– З Віталієм весело було. Життєрадісний, душа кампанії. Він для мене найдорожчою людиною був. Насамперед – як друг, також – як чоловік. Маємо двох діток – Іллюшку шести років і Владиславу, їй 16. Чоловік дуже чекав народження сина… – розповідає Оксана Лавренчук, вдова загиблого.
За її словами, чоловік любив рибалити.
– А ще він був бджолярем. Нині я продовжую його справу. З Божою поміччю, а ще, мабуть, і Віталій помагає – у мене все виходить… Ми з чоловіком 17 років прожили, і я допомагала йому з бджолами, якось так легко все мені вдавалося.
Оксана каже, що донька боїться, аби Іллюшка не забув тата:
– Показує Іллюші відео, фотографії, все розповідає про Віталія. Мені важко це бачити.
– У нього було багато друзів. Компанійський чоловік. Веселий, любив життя. І коли їхав у район АТО, друзям нічого не говорив, попрощався з дітьми, рідним сказав: «може, не повернуся». Відчував, напевно… – згадує друг загиблого офіцера Євген.
Він дружив з Віталієм 20 років. Разом вчилися в Кам’янець-Подільському вищому військовому інженерному училищі.
– Дружний у нас колектив був. І Віталій – найбільш позитивний… Ми, випускники, досі спілкуємося. А в ці дні згадуємо загиблого товариша.
За словами Євгена, Віталію подобалося садівництво. На дачі, що на батьківщині його батьків на Хмельниччині, він вирощував виноград.
– Якщо був вільний час, завжди хотів виїхати з міста, відпочити на свіжому повітрі. Часто говорив: ось звільнимося з армії, будемо всі приїжджати до мене на природу…
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, Лавренчук Віталій Вікторович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
