Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Сьогодні, 17 вересня, бойові побратими 8-го окремого полку спецпризначення Сил спецоперацій попрощалися і провели в останню дорогу 26-річного старшого сержанта Максима Кондратюка.
Мешканці міста Красилів Хмельницької області зустріли свого земляка кількакілометровим живим коридором через усе місто до храму та центральної площі райцентру.
Старший сержант Максим Кондратюк дістав дуже важкі несумісні з життям численні осколкові вогнепальні поранення 10 вересня, підірвавшись на ворожій протипіхотній міні. Його група поверталася з виконання бойового завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил на Луганщині.
— Максим — мій друг! Він справжній, чесний, відвертий, вірний у всьому і щирий патріот своєї Батьківщини, — каже про свого бойового товариша сержант Олександр. — Ми з ним призвалися на контракт і прийшли в полк майже одночасно. Певний період служили в одному підрозділі. Він зазнав дуже важких поранень. Інший на його місці, певно, відразу б загинув. Макс боровся за життя ще чотири дні і помер у Харківському шпиталі 14 вересня. Від імені своїх бойових побратимів висловлюю щирі та глибокі співчуття його рідним і близьким. Ми своїх, а тим більше тих, хто полетів на Небо, не кидаємо! Ми обов’язково помстимося ворогу за брата і завжди підтримуватимемо його доньку і вагітну дружину, яка скоро має народити, — ледь стримуючи скорботні емоції, підкреслив Олександр.
Старшого сержанта Максима Кондратюка поховали на центральному міському кладовищі міста. Він став десятим Героєм-захисником України з Красилівщини, який загинув в російсько-українській війні.
