Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Літаючий госпіталь Міністерства оборони України Ан-26 Vita від початку війни на Сході держави виконав понад три сотні вильотів та евакуював майже чотири з половиною тисячі поранених. Із них – приблизно 300 важкопоранених, яких могли врятувати лише завдяки перевезенню літаком.
– Військовий спеціалізований санітарний Ан-26 Vita – це єдиний операційно-реанімаційний літак в Україні, – розповідає заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону полковник медичної служби Олександр Столяренко. – Я не скажу, що він найкращий у світі, але він насамперед оригінальний, його придумали тут, в Україні, ні в кого нічого не копіювали. До початку бойових дій, пов’язаних із російською агресією, цим літаком було перевезено близько 350 поранених та хворих з України та поза її межами. Ще тоді Vita продемонструвала свою високу ефективність.
Операційно-реанімаційний літак Vita був створений у 2001 році на базі військово-транспортного Ан-26. Переобладнання проводив Одеський авіаремонтний завод. Уперше цим літаком у 2002 році евакуювали з аеродрому Кіровське (Автономна Республіка Крим) пілота-випробувача, який постраждав унаслідок аварії експериментального літака. Тоді постраждалого доставили у Вінницю у ВМКЦ. Літак має навігаційне обладнання, відповідне до вимог ІСАО (Міжнародної організації цивільної авіації), та сертифікований для польотів на міжнародних маршрутах. Сьогодні Vita внесена до відповідних світових баз даних як мобільний медичний підрозділ, здатний залучатися до миротворчих операцій під егідою провідних міжнародних організацій.
Олександр Столяренко зауважує, що аеромедична евакуація взагалі – це надспеціалізована галузь, яка в дуже небагатьох країнах розвивається як самостійна. Лише 7-8 країн у світі здатні виконувати масову евакуацію хворих повітряним транспортом, для цього виділяється спеціалізований борт. І ми маємо такий борт.
У США літаки використовують здебільшого для евакуації хворих та поранених із місця бойових дій поза межами континентальної частини країни. До 2003 для цього використовувався С-9 Nightingale – єдиний військовий літак, спеціально створений для застосування в системі аеромедичної евакуації. Проте його виробництво припинили у 2003 році й сьогодні під час аеромедичної евакуації використовують будь-які доступні літаки за умови спорядження їх ношами для пацієнтів. Найбільш пристосованим на великі відстані сьогодні в США є С-17 Globemaster III. Завдяки своїм оперативним і тактичним можливостям він став основним транспортним судном для вивезення військових з Іраку та Афганістану. Придатний здійснювати посадку на аеродроми з мінімальною кількістю споруд та обладнання, може бути пристосований для перевезення 48 нош для важкохворих і 40 амбулаторних пацієнтів. Під час воєнних операцій в Іраку та Афганістані повітряним транспортом було перевезено понад 50000 поранених та хворих військовослужбовців.
Українська Vita обладнана за сучасними стандартами. Літак укомплектований необхідним реанімаційним обладнанням. Окрім того, встановлені отримані від США як допомога сучасні портативні апарати штучної вентиляції легенів, сертифіковані для використання на літаках. Одночасно літаком можна перевезти вісім сидячих хворих та п’ятьох важкопоранених на ношах, яким у повітрі медики мають можливість надавати допомогу, включно з інтенсивною терапією та екстреними хірургічними втручаннями за життєвими показниками.
– Треба розуміти, що швидко перевезти пораненого – це не єдине наше завдання. Потрібно забезпечити необхідний догляд і лікування. Це не просто завіз пацієнта до салону літака, посадив його чи зафіксував на ношах – і все. Тим більше, коли це вкрай важкий поранений, тобто це обов’язкова штучна вентиляція легенів, медикаментозна підтримка кровообігу, дві-три лінії крапельниць. Це надскладне медичне завдання. І навіть просто переміщення по аеродрому, взліт і посадка – це теж складна медична операція. Наші цивільні колеги спочатку не вірили, що ми це все зможемо зробити. А ми змогли. І вже в 2015-му та 2016-му колеги з інших міст вважали, що ми спроможні перевезти всіх.
Склад бригади лікарів на Viti доволі гнучкий. Зазвичай це лікар-анестезіолог, хірург, операційна сестра і дві медсестри-анестезистки. Зараз у повному складі бригада літає не часто, тому що немає такої напруженості у районі проведення ООС. Усі – фахівці найвищого ґатунку, які пройшли війну від самого початку.
– Медперсонал добре розуміє, що таке авіаційна медицина, як політ впливає на перебіг хвороби чи поранення. Лікар має зважити і професійно грамотно визначити, кого саме можна везти, що треба зробити, аби важкий поранений був безпечно доставлений літаком з одного пункту в інший. І в цьому полягає професіоналізм. До речі, два наших лікарі сертифіковані в США як авіаційні анестезіологи. Один із них, аби довести свій професіоналізм, спочатку вимушений був скласти курс авіаційних медичних сестер. Після цих курсів йому надали змогу безкоштовно пройти ще курс авіаційного анестезіолога, і він успішно його опанував.
На завершення розмови Олександр Олександрович закцентував на тому, що він пишається своїми колегами, які достойно витримали страшні періоди 2014 та 2015 років, коли днями Vita не поверталася в місце постійної дислокації, рятуючи наших захисників. Були рейси, коли перевозили по 15-17 поранених, замість передбачених 13. А найголовніше, чим гордий полковник Столяренко, – це тим, що військові медики з бригади повітряного госпіталю не втратили жодного пораненого.
