Ідея створити місце, куди б військові могли приїхати відпочити та отримати психологічну допомогу, виникла понад 4 роки тому. Тоді Тетяна Костинюк, голова громадської організації «За покликом серця», зрозуміла, що військовим потрібне не тільки спорядження, яке вона як волонтерка купувала за кошти, виручені на різноманітних ярмарках та зібрані у церкві. Чоловіки, які приходили з передової, гостро потребували, аби їх «повернули до мирного життя». Так із одного пробного заїзду на туристичну базу виник цілий проєкт – реабілітаційно-відпочинковий табір «З любов’ю в серці» у м. Косів.
На сьогодні в таборі триває 45-й заїзд. Загалом тут вже побувало понад 1000 осіб. Організатори ніде особливо не афішують свою роботу та не оголошують про нові заїзди. Працюють за принципом «свій розповів своєму». Знайомі волонтери чи бійці, які вже побували в таборі, рекомендують наступних кандидатів. Єдина, але ключова вимога – щоб це були хлопці, які дійсно перебували на передовій. Приймають ще й активних волонтерів, яким необхідне психологічне розвантаження. У випадках, якщо через наслідки поранення чи травмувань боєць потребує супроводження, з ним може приїхати дружина.
Табір розташований на території туристичної бази. Поселяють групи у номери зі всіма зручностями по 2-3 особи. Проживання та харчування – за рахунок організаторів. Тетяна Костинюк наголошує, що у таборі через відпочинок та спілкування з побратимами бійці проходять психологічну реабілітацію. У команді організаторів медиків немає, але працює професійний психолог із понад 20-річним досвідом роботи.
Програма перебування в таборі є надзвичайно насиченою. За 10 діб ті, хто приїхав, мають змогу піти в гори у похід з палатками, спробувати себе у скелелазінні, сплавитись гірською річкою через пороги на надувному човні в теплу пору року або стати на лижі взимку. Як розповідає волонтерка, 90% чоловіків катались у них на лижах уперше в житті. Активні види відпочинку чергуються з більш спокійними. Проводяться різноманітні майстер-класи: з гончарства, кераміки, ткацтва, ковальства. Малюють на склі, деревах. Є тут і власна фішка – боді-арт. Приїжджають студентки із місцевого Інституту прикладного мистецтва і створюють цілі картини: на спинах бійців улітку або ж на руках та обличчях, коли холодно. Після того, як картини вже готові, проводиться фотосесія. Таке малювання має і певний масажувальний ефект.
А завершальною активністю стає розмальовування величезної стіни, яка називається «Герої не вмирають», на набережній в Косові. З цього приводу самі бійці жартують: «Ну ось, відгодовували-відгодовували, а тепер привезли на будівельні роботи».
Існує табір завдяки коштам постійних спонсорів. Вигравали організатори і конкурс проєктів від обласної ради. На виграні кошти були закуплені необхідні приладдя та постільна білизна.
Можна довго розмірковувати на тему, хто повинен займатись психологічною реабілітацією наших військових: держава чи волонтери. А можна просто робити те, що вважаєш за правильне і потрібне. І якщо ти чуєш, що комусь допоміг заснути без таблеток після жахів Донецького аеропорту або відчути себе живим і потрібним, можна сміливо іти далі. Найкращою дякою для Тетяни Костинюк та її команди є саме такі слова від тих, хто до них приїжджає.
