У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Черга випробувати новий сухпай ЗСУ нарешті надійшла і до кореспондентів АрміяInform. Ми не їли зранку… Спеціально. Тож обрали відповідну локацію та заходилися перевіряти, чи все, що розповідали про переваги чи недоліки нового армійського сухого пайка, є правдою.
Отже, читайте, дивіться фото, якщо цікаво, який він – добовий польовий набір продуктів посилений…
Одразу хочемо попередити, що той, хто куштував армійський сухпай зразка 2015-го, мимоволі порівнюватиме його з новим. Тож, виходячи з цього, нинішній – більший. А от чи смачніший?
Як зробити кашу гарячою без вогнища?
Відкривається зелений пакет з логотипом ЗСУ легко – ножів, ножиць не потрібно. Вони знадобляться пізніше, коли потрібно буде відкривати окремі пакети зі сніданком, обідом і вечерею.
Отже, сніданок. Кому що попадеться (бо є варіанти), а нам випало їсти гречану кашу з куркою. Звісно, до основної страви йдуть обов’язкові упаковані додатки: сіль, перець, галети, чай, кава, шоколад. Окрім цього, в сніданковому наборі є цукор, жувальна гумка, волога та суха серветки, ложка.
Все це добре, але уважний читач з досвідом служби в 2015 році, справедливо зауважить: і як ту кашу їсти?! Знову холодною давитися? Направду, мене це теж хвилювало. Але окремо від трьох пакетів у сухпайку йде пакет з чотирма безполуменевими розігрівачами. Які і мають зробити кашу готовою, смачною та гарячою.
Інструкція написана на целофановому пакеті, який слугує резервуаром для розігрівання. Це зручно, бо коли готуєш уперше, кілька разів читаєш, щоб не наплутати.
Потрібно 100 міліграмів води. Які у нас із собою були. Заливаємо в пакет, туди ж поміщаємо кашу і розігрівач.
Далі для мене, як для людини, що не дуже розбирається в хімії, відбулося маленьке диво. Вода, залита в пакет, почала кипіти, з характерним бурлінням – схожим на те, коли вода кипить у каструлі на кухонній плиті. Навіть пара йшла з пакета.
Якщо ви не кремезний десантник, шукайте друга
15 хвилин – і ми готували ложки для першої дегустації. Пакет з кашею вийняли з основного, в якому нагрівали. Відкрити краще ножем, бо рукою важкувато. А далі… А далі у ваші ніздрі заходить божественний запах. Ви торопієте. Мружите очі, як у рекламі кави Jacobs. Усмішка з’являється на вашому задоволеному обличчі. Набираєте першу ложку… і приходите до тями тільки тоді, коли колеги тягнуть вас за вуха, аби і їм трішки залишили.
До речі, про «залишили». Може, це ми такі маленькі в АрміяInform, і порції розраховані на двометрових десантників, але каші вистачає на двох. Причому так, щоб наїстися. Шматки курки великі – і їх справді багато.
До плюсів запишемо, що тарілки не потрібні. Їсти можна прямо з пакета.
Далі було б непогано заварити кави чи чаю. Але, необхідно розпалювати багаття. Бо навіть звичайного сухого спирту в добовому наборі немає. Недолік це чи ні – вирішить ваша ситуація.
Одразу скажемо, що суттєвих відмінностей між сніданком і вечерею немає. Так само – каша з м’ясом, чай, галети й уже перераховані дрібні додатки. До каші в окремому пакеті – тушковане м’ясо.
Хто є королем у новому сухпайку?
Трішки почекавши, ми готувались до кулінарної кульмінації того дня – приготування українського борщу, який входить до пакета з обідом!
Процедура – та сама. Пакет для розігрівання. Вода. Пакет з борщем і розігрівач.
Знову 15 хвилин.
Відкриваємо. Готуємо ложки. Ковтаємо нетерпляче слину. З пакета нам звабливо підморгує справжній борщ! Здається, разом із ароматом з пакета одлунює ледь чутний шепіт: «Агов, козаче, давай, скуштуй мене…» Знову великі шматки м’яса і суперське відчуття, що борщ з дому, зварений дбайливими руками мами чи дружини. Він – так само ситний. І військовим з колегами вирішувати – ділити порцію на двох чи спробувати самотужки спожити все. Але знов попереджаємо – якщо ви не кремезний десантник, добре поміркуйте.
В обідньому пакеті у нас іще була квасоля з овочами і м’ясом. Але навіть не знаю, як це все можна з`їсти опісля порції борщу.
Тож висновок про якість нового сухпаю робили цього разу не ми, а наші задоволені шлунки, які того дня точно не залишились порожніми.
Нагадуємо, що матеріали рубрики «Випробувано на собі» можна прочитати тут.
