Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Чергове «хлібне перемир’я» на Донбасі… Від початку введення його в дію українська сторона очікувала виконання умов домовленості про безстрокове припинення вогню. Але очікування, як завжди, виявилися хибними…
Ворог нарощує артилерію і зміцнює фортифікації
Перші дні бойовики поводилися більш-менш спокійно, але потім знову взялися за своє – вогневі провокації й періодичні обстріли українських позицій, численні загибелі та поранення наших захисників…
Виникає питання – який сенс цієї угоди і чому ж досі не працюють жодні умови режиму тиші? Відповідь очевидна. У так званих «недореспубліках» не тільки окупаційний режим, а ще й бандитський. Можна безліч разів домовлятися з бандитами, але думати, що вони дотримуватимуться взятих зобов’язань та стандартів чесності, як мінімум, наївно.
Тим паче, що під час кожного перемир’я, російсько-окупаційні війська активно посилюють бойові спроможності. Що, безумовно, свідчить про продовження воєнних дій на Сході нашої країни.
Користуючись режимом тиші, встановленим 21 липня, ворожі війська обладнують свої позиції вздовж всієї лінії зіткнення. Зокрема, доволі інтенсивним є вдосконалення інженерно-фортифікаційного облаштування.
Відповідно до даних Головного управління розвідки Міноборони, окупанти активізували підготовку артпідрозділів, наростили інтенсивність робіт зі встановлення додаткових артилерійських вогневих позицій поблизу лінії розмежування.
Крім того, на п’ятий день після оголошеного перемир’я, згідно з єдиним планом Південного військового округу ЗС Росії, у частинах і підрозділах 1-го (Донецьк) та 2-го (Луганськ) армійських корпусів проведено радіотренування в мережах системи зв’язку й оповіщення. Відомо, що під час цього заходу окупанти відпрацьовували нормативи щодо прийому-передачі сигналів бойового управління.
Навчання – інтенсивні й виключно за наступальною тематикою
З 31 липня по 2 серпня командування ворожих формувань у царині бойової та оперативної підготовок організувало практичні стрільби зі штатного озброєння. Російські найманці провели заняття з екіпажами бойових броньованих машин та влаштували збір підрозділів інженерної розвідки частин.
У цей період з артилерійськими і мінометними розрахунками обох «корпусів» практично щодня проводили тренування з розгортання у складі підрозділу та виходу на передові вогневі позиції. Тоді ж відбувалося навчання із завдавання вогневих ударів по позиціях українських захисників.
Попри заяви керівництва Росії й підконтрольних їй окупаційних адміністрацій про готовність мирного врегулювання збройного конфлікту на Сході України, у з’єднаннях окупаційних формувань проводять інтенсивні заходи бойової підготовки за наступальною тематикою.
Зокрема з 5 серпня розпочато вишкіл ротних тактичних груп російських окупаційних військ на БМП, посилених танками і артилерією, під час яких відпрацьовують подолання (форсування) водних перешкод на тактичному тлі з етапом бойової стрільби. Російське командування планує завершити згадані заходи підготовки до кінця серпня.
Під час режиму тиші окупант продовжує нарощувати мінно-вибухові загородження, зокрема з використанням заборонених міжнародними конвенціями протипіхотних мін. При цьому противник мінує як території уздовж лінії зіткнення, так і ділянки місцевості сільськогосподарського призначення обабіч доріг. Крім того, встановлюють і морські міни на узбережжі Азовського моря в тимчасово окупованому секторі Донеччини.
Звісно, все це укупі значно погіршує безпекову ситуацію та посилює ризики і загрози життю цивільного населення. Отже, поки що подібні «перемир’я» не мають якогось глобально значного впливу на воєнну ситуацію. Пошук засобів, зокрема політичних, які можуть примусити Кремль повернути захоплені українські території на наших умовах, триває. Росія ж, судячи з усього, поки відступати від імперських марень у практичній площині не збирається.
