Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Коли бачиш активного та позитивного Сергія Прядку, важко повірити, що два роки тому шанси вижити були досить примарні… Коли він разом із санінструктором завантажив пораненого у «санітарку», в неї влучили з ПТУРа. Медик Наталя Хоружа загинула на місці, чоловіку відірвало ногу…
Зараз Сергію під силу практично будь-яке завдання, регулярно ходить до спортзалу, їздить верхи на конях, зустрічається з друзями і активно готується до участі в спортивних змаганнях Invictus Games. Усе це чоловік робить із незручним, на перший погляд, протезом.
Сергій кожною своєю дією доводить, що не є немічним. І хоча перед тим, як йти на війну, чоловік найбільше боявся саме втратити ноги, він зовсім не шкодує, що пішов воювати. Каже: й зараз вчинив би так само!
Востаннє ми спілкувались із Сергієм одразу після поранення. Тоді стомлений Сергій Прядка готувався до чергової операції. Справи його були кепськими: ймовірність, що другу ногу ампутують, невідомо, чи відновиться слух… Фізичний біль поєднувався з моральними стражданнями, хотілось забути все пережите й ніколи не згадувати…
Попереду був складний шлях, довга реабілітація, не одна операція, молитви… Та тоді, два роки тому, Сергій наприкінці нашої розмови пообіцяв: «Ще запрошу вас на міжнародні спортивні змагання! Вірю, що встану й піду!». Своє чоловіче слово Сергій стримав!
– З моєю дружиною особливо не поледачкуєш: і посуд мию, і пилососити допомагаю… Каже мені: «Чого нюні розвісив? Ти ж здоровий чоловік!». А навіть такі щоденні тренування корисні для здоров’я – жартома ділиться Сергій. – Звісно, бувало по-різному: і плакав, і жити не хотів, і падав, і вставав, і знову падав… Та коли минулого року поїхав на Ігри Героїв на інвалідному візку, так він мене роздратував, що поставив собі за ціль – цього року прийти на змагання на ногах. Довго намагався відмовитись від візка, бо однак протез – це не рідні ноги, постійно носити його важко… Допоміг випадок. Прийшов новий візок і у ньому спустило колесо. Вирішив, що це знак і закинув його. Тепер пересуваюся виключно на двох! А завдяки спорту скинув 15 кілограмів, тож ходити стало значно легше!
На запитання: «Чому вирішив подати заявку на участь в змаганнях Invictus Games?» – Сергій відповідає з гумором:
– У крайній день подачі заявок друзі причепились: «Або подавай заявку, або напиши у себе на сторінці, що слабак». Вирішив, що краще подам заявку, а там видно буде. До того ж зараз регулярно займаюсь кросфітом, ходжу в тренажерний зал, катаюсь верхи на конях. Мені запропонували спробувати себе в їзді на спеціальному велосипеді. Виходить досить непогано! Головне, що знайшов сили боротися із самим собою! Все решта – дрібниці! Я змагатимусь не за медалі, й вже точно не за піар. А для того, щоб підтримати хлопців, які поранені, які впали у відчай…
Із важкопораненого ветерана Сергій Прядка буквально на очах перетворився на впевненого у власних силах атлета. Нині мріє про власну справу, де працевлаштує людей з інвалідністю.
– Насичений графік мені до душі, – зізнається воїн. – Це значно краще, ніж лежати на дивані та розмірковувати про несправедливість буття… Я ж обіцяв, що встану і піду!
