Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
Нещодавно у столиці Таїланду місті Бангкок завершився чемпіонат світу з Муай Тай – тайського боксу. Цей вид спорту ще наприкінці минулого століття, майже невідомий у нашій країні, останніми десятиліттями стає все більш популярним. Тож не дивно, що українці все частіше стають чемпіонами з тайського боксу. Один із призерів цьогорічного чемпіонату світу – військовослужбовець Збройних Сил України, снайпер 130-го окремого розвідувального батальйону солдат Віктор Торкотюк.
Віктор є єдиним військовослужбовцем у складі національної збірної команди України з тайського боксу. І його досягнення, 3 місце у ваговій категорії 91 кг +, є більш ніж вагомим, якщо взяти до уваги вік спортсмена – бійцю 39 років.
Він – син військового, отож мандрує ще з дитинства. Народився у столиці Азербайджану Баку, зростав спочатку на Закарпатті, в Мукачевому, потім – у Жмеринці й Вінниці. Ще в 10 років Вітя захопився футболом. Пізніше, вступивши до Криворізького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, обрав силовий вид спорту й заняття боксом.
Уже на другому курсі ліцеїст Торкотюк виграв чемпіонат Збройних Сил України з боксу, що проходив у Дніпропетровську. Здавалося б – успішний початок кар’єри боксера-професіонала, але життя розпорядилося інакше. Ставши курсантом Одеського інституту Сухопутних військ, Віктор захопився новим для нього видом спорту – тайським боксом, на який «захворів» усерйоз та надовго.
– Моїм тренером став перший чемпіон світу з тайського боксу Павло Євтушенко, – розповідає Віктор. – Минуло вже понад 20 років, і за цей час Павло Сергійович став моїм справжнім другом, а ще – віцепрезидентом Української федерації таїландського боксу. А сьогодні, 7 серпня, він стає ще й моїм кумом – хресним батьком мого молодшого сина!
У сім’ї Торкотюків четверо дітей – дві старші доньки та два синочки. Мама Ірина дає їм раду, чекаючи на коханого з війни, адже ось уже кілька років, як Віктор став снайпером і захищає Україну на сході у лавах військової розвідки.
Через важку хворобу свого часу офіцером йому стати не довелося, і після 3-го курсу Віктор пішов з військового інституту. Навіть улюблений Муай Тай на довгих п’ять років довелося закинути. Але – одужав, відновився й повернувся до спорту.
У 2016 році він добровольцем пішов захищати Батьківщину. Був снайпером. А у січні 2018-го уклав контракт на три роки й відтоді проходить службу у 130-му ОРБ. Незадовго до чемпіонату світу розвідник повернувся зі своєї другої за контрактом ротації. І – поїхав до сонячного Таїланду.
Та це – далеко не все… У травні його розвідгрупа під час рейду неподалік Горлівки потрапила під обстріл. На щастя, обійшлося без втрат, але все ж семеро бійців із одинадцяти з пораненнями та контузіями різного ступеня важкості потрапили до шпиталю. Для Віктора це було жахливо! Вимушена перерва у тренуваннях напередодні чемпіонату світу!
– Тренуюся я щодня, – пояснює спортсмен. – Тренування – три години. Є дні з одним тренуванням, є – з двома. Звичайно, коли не в рейді…
На запитання, як до його занять спортом ставиться командування, солдат щиро відповідає, що адекватно й схвально, особливо – тепер, коли він став бронзовим медалістом на чемпіонаті світу.
Після контузії Віктор швидко відновив здоров’я та свій спортивний рівень. Після шпиталю – відпустка, і вже 30 червня він у складі української збірної вилетів до Бангкока. До чемпіонату було ще майже три тижні – цей час спортсмени акліматизувалися й готувалися до вирішальних двобоїв. І підготувалися славно! У різних вагових категоріях українці вибороли дві золоті, три срібні та вісім бронзових медалей, посівши третє загальнокомандне місце. У надважкій категорії понад 91 кг єдиним призером став один із найстарших тайбоксерів збірної – Віктор Торкотюк. У своєму першому бою на чемпіонаті він переміг набагато важчого (115 проти його 92 кг!) алжирця. А ось на початку другого бою за «срібло» суперник-француз ударив його ліктем у розсічену брову. Відразу зупинити кров не змогли, тож судді довелося завершити бій, оголосивши переможцем француза.
Повернувшись додому із «бронзою», Віктор насолоджується такими рідкими годинами спілкування з дружиною та дітьми, особливо не може надивитися на молодшого, який з’явився на світ, щойно він повернувся зі сходу, лише за два тижні до відльоту в Таїланд! Не припиняє й заняття спортом. Чергова ротація не за горами, адже Віктор – боєць не лише на ринзі – його головне поле бою зараз на Донбасі!
@armyinformcomua
У ніч на п’ятницю, 17 жовтня, російські окупанти атакували ударними безпілотниками Кривий Ріг.
За минулу добу між Силами оборони України та російськими окупаційними військами відбулося 146 бойових зіткнень.
«Українська паперова армія» невдовзі остаточно перетвориться на мем, адже на зміну стосам паперів приходить «Імпульс» — цифрова система для швидкого, точного та безпечного обліку особового складу у Збройних Силах України.
У світі сучасних технологій оборонна авіація стоїть на порозі нової ери. Компанія Radia, відома своїми інноваціями у сфері великогабаритних літальних апаратів, представила концепцію WindRunner for Defense — унікального транспортного літака, здатного доставляти надважкі вантажі у віддалені або важкодоступні райони.
Віталій — командир 2-го механізованого батальйону 156-ї окремої механізованої бригади, «виріс» в комбати з солдата.
49-річний киянин Денис із позивним «Артист» до війни був актором театру та кіно. Зізнається, що не раз перевтілювався у ролі воїнів-захисників — тоді ще на сцені. Тепер — у реальності. Його нинішня роль не має дублерів: молодший сержант, командир міномета, реальні позиції на Донеччині.
від 20000 до 120000 грн
Дніпро
128 ОБр Сил ТрО
Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…