Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
До ситуації в районі проведення операції Об’єднаних сил прикута увага не лише українського суспільства, а й міжнародної спільноти. Розведення сторін у районі Станиці Луганської та оголошене 21 липня «хлібне» перемир’я давали надію на погашення полум’я війни. Проте чергову домовленість про режим припинення вогню, як і всі попередні, ворог перекреслив вогнем. Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ за півтори доби після оголошення перемир’я на Донбасі зафіксувала 410 порушень режиму припинення вогню (18 вибухів, 24 снаряди і 368 пострілів та черг з великокаліберного кулемета та стрілецької зброї). Тож наші військові мають бути готовими до різного розвитку подій. Про ситуацію на Донбасі, готовність підрозділів, задіяних у проведенні ООС, їхнє технічне підсилення, комунікацію з місцевим населенням в інтерв’ю Інформаційному агентству АрміяInform розповів командувач ООС генерал-лейтенант Олександр СИРСЬКИЙ.
Ми провели ґрунтовну підготовку, щоб не втратити оборонні можливості на ділянці розведення сторін
— Розведення сторін поблизу Станиці Луганської сприйнято в соціумі дещо контроверсійно: хтось традиційно побачив у цьому «зраду», а дехто — «перемогу». Яка ж справжня цінність досягнутих домовленостей? Наскільки, на вашу думку, ймовірне розведення військ і на інших ділянках фронту?
— Під час реалізації завдань операції Об’єднаних сил основним є захист суверенітету нашої держави і українців по обидва боки лінії розмежування. Війна — складне багатогранне протистояння, в якому далеко не всі завдання можна виконати військовими методами. Тому і не всі рішення ухвалюють на рівні військового керівництва. Було б неправильно оцінювати будь-який процес як абсолютну «перемогу» чи «зраду».
Контроверсійне, як ви кажете, сприйняття такого заходу суспільством — природне, бо люди чекають перемог і люблять новини про успішні наступальні дії. Самими розведеннями і домовленостями ще ніхто війни не виграв. Водночас, якщо ми з різних причин неспроможні завершити бойові дії безумовною перемогою в надкороткій перспективі, виникає потреба подбати про громадян України, змушених жити на окупованій території і перетинати лінію розмежування. Росіяни про них не подумають. Для них, якими б не були декларації та пропагандистські гасла противника, це лише ненадійне місцеве населення ворожої території, де тривають бойові дії. Життя цих людей у системі цінностей і пріоритетів нашого ворога не варте нічого. Вся методика і практика російської гібридної агресії не свідчать про прихильність до гуманізму.
— Війна — це складне багатогранне протистояння. У якому далеко не всі завдання можна виконати військовими методами
Мета розведення у Станиці Луганській полягала насамперед у тім, щоб зменшити загрозу для українців, які перетинають КПВВ. Тепер відстань між позиціями не дозволяє відкривати прицільний вогонь зі стрілецької зброї, яка найчастіше ставала знаряддям провокацій ворога. Через географічні й юридичні особливості відстань відведення підрозділів проросійських бойовиків значно більша, ніж дистанція, на яку відійшли від стартових позицій воїни Об’єднаних сил. Крім того, ми ґрунтовно підготувалися, аби не втратити тут оборонних можливостей. Окремий важливий аспект — демонстрація міжнародній спільноті готовності виконати свої зобов’язання і, водночас, спроможності захистити інтереси нашої держави та громадян. Усі цілі, визначені при розведенні сторін біля Станиці Луганської — досягнуті.
У підсумку ми отримали дуже схвальні відгуки світової спільноти. Відбулася низка дипломатичних заходів на найвищому рівні. Зокрема, пов’язаних із наданням Україні допомоги у відбитті російської агресії. Зменшено небезпеку для цивільних осіб, які перетинають КПВВ і для воїнів Збройних Сил, що несуть службу на позиціях. Тактичне становище наших військ не погіршилося. За необхідності, у нас залишається можливість швидко повернутися на позиції, які ми займали до розведення.
— КПВВ «Золоте» давно підготовлене з українського боку до роботи, але не може функціонувати через постійну провокаційну вогневу активність бойовиків
Водночас, недостатньо своєчасне та якісне виконання терористами їхніх зобов’язань посилює гуманітарну кризу на окупованій частині Луганщини. Станиця Луганська — єдиний законний зв’язок цієї місцевості зі світом, єдине місце, де можна офіційно перетнути контрольний пункт в’їзду-виїзду, причому — виключно пішком. КПВВ «Золоте», яке давно підготовлене з українського боку до роботи і здатне пропусками автомобілі, не може функціонувати. Знову ж таки, з вини бойовиків. Через їхню постійну провокаційну вогневу активність. Страждають від цього насамперед мешканці тимчасово окупованих районів. Під час розведення біля Станиці Луганської ми засвідчили готовність виконувати положення Мінських домовленостей. Але мова про перспективу розведення на інших ділянках може йти лише тоді, якщо ворог повністю, без обману чи маніпуляцій, виконає свої зобов’язання. Поки цього не відбулося.
Покращуємо наше тактичне становище
— Незабаром виповниться 100 днів, як Вас призначено командувачем ООС. Які новації та власні ідеї вже вдалося запровадити, який основний виклик постав на час каденції керівником сил ООС?
— Війна — це командна робота дуже великої кількості людей. Як на фронті, так і в тилу. Кожен воїн загалом і кожен командувач зокрема виконує свої завдання, намагається передати наступнику ситуацію у кращому стані, аніж прийняв від попередника. Кожен із нас, отримуючи досвід, іноді важкий, міцніє й розвивається як професіонал, вносить свою часточку у зміцнення війська.
Помітно, що попередники докладали багато зусиль до покращення гуманітарної складової операції Об’єднаних сил, інформаційного висвітлення подій на фронті, протидії ворожій брехні та пропаганді. Це дало результат і стало гарною базою. Нині переходимо на наступний логічний етап розвитку, зокрема, і цих напрямків. Адже обстановка вимагає коригування тактики в усіх сферах. Але всі зміни реалізуються після серйозного аналізу доцільності.
Я прийняв професійний колектив, з яким можна і хочеться працювати на здобуття позитивного результату. До того ж, з багатьма із цих людей воюємо разом уже не першу ротацію і добре знаємо одне одного.
Від початку ООС наші воїни в районі низки населених пунктів просунулися вперед, не здавши ворогу територій, які контролювали. З травня ми, по можливості, продовжуємо займати позиції, які з тих чи інших причин залишає ворог, покращуємо тактичне становище, зачищаємо територію від мін та інших небезпечних предметів, залишених бойовиками.
Наразі приділяємо багато уваги фортифікаційному й інженерному обладнанню позицій, адже це один з найефективніших способів зберегти життя людей і дати надійний шанс перемогти в бою.
— По можливості, ми продовжуємо займати позиції, які з тих чи інших причин залишає ворог, покращуємо наше тактичне становище, зачищаємо територію від вибухонебезпечних предметів
Щодо бази для подальшої роботи є просте військове правило: «краще —можна, гірше — ні». Тому досягнення попередників на цій відповідальній посаді стали базою для моєї роботи і роботи командування.
Щодо новацій та власних ідей: основна мета будь-якого командира — зберегти життя підлеглих і цивільних та виконати завдання. Для цього слід виконати багато планової роботи. Зокрема, з підтримання всіх складових Об’єднаних сил у високій боєготовності. Адже частина підрозділів, відповідно до міжнародних домовленостей, змушені перебувати в зоні відведення і не мають щоденної бойової практики. Це танкісти, артилерія тощо. Не сподіваємось на виконання ворогом зобов’язань щодо обмеження застосування важкого озброєння. Тому навіть ті, хто перебувають на майданчиках відведення — посилено тренуються. І наша піхота на передовій розуміє — у разі чогось, потужна підтримка й допомога не забаряться. Танки їздять, авіація літає, оператори стріляють — на полігонах. Командування може упевнено покладатися на кожну бойову одиницю техніки, кожного воїна. У критичний час всі спрацюють максимально ефективно. Безпосередньо на позиціях бачу професійних вмотивованих воїнів у гарній бойовій формі, які приймають виклик і гідно відповідають ворогу. Це, один з найважливіших результатів.
Стосовно викликів можна говорити багато. Ми готові до будь-якого. Головне, щоб особовий склад залишався неушкодженим. Найстрашніше для будь-якого командира — втрачати людей. Кожен поранений чи, тим більше, убитий — це завжди біль, від якого ніщо не захистить і не прикриє. Тільки в кінострічках герої косять ворогів десятками, лишаючись неушкодженими. На справжній війні так не буває. Попри підготовку, професіоналізм, удачу, яка рятує до пори, злагодженість і підтримку побратимів, ніхто не застрахований від випадку. Пережити втрати, зрозуміти, що ти потрібен іншим, і діяти — найважче випробування для командира.
Сучасна війна — війна технологій
— Наскільки тут, на передовій, відчувається, що держава робить все можливе задля оновлення ОВТ війська?
— Потреби війська у технічних новинках — явище перманентне. Особливо тоді, коли армія не просто перебуває в процесі розбудови, а й веде реальні бойові дії. Варто розуміти: під час війни нового озброєння і техніки не буває забагато. Потрібні новинки малі і великі: спорядження, автотранспорт, стрілецька зброя, бойові броньовані машини, ракети, засоби РЕБ. І цей список можна продовжувати. Втім, слід зазначити: вітчизняний оборонно-промисловий комплекс в останні п’ять років зробив досить великий крок уперед в розробці нових зразків ОВТ для ЗС України.
У війська надходять новітні БТР-4, БТР-3ДА. Та кількість поставок напряму залежить від державного оборонного замовлення. Упродовж 2018 — 2019 років у військах збільшилася кількість танків Т-64БВ, Т-80Б1В, які пройшли ремонт на держпідприємствах з покращенням низки технічних характеристик. Це значно підвищило ефективність їх застосування, особливо в нічних умовах.
Стосовно вітчизняних та іноземних новинок, що є в підрозділах ООС, то добре зарекомендували себе ПТРК «Стугна-П», «Корсар». Снайперські комплекси вітчизняного і закордонного виробництва, зокрема лінійка гвинтівок від українського виробника ТЗоВ «Зброяр», американські «Баррет» тощо. Вже розроблені, прийняті на озброєння й активно використовуються бронеавтомобілі «Козак» та інші зразки українського виробництва.
Окремо слід наголосити на цифровій компоненті сучасного озброєння: за допомогою фахівців-практиків удосконалюється програмне забезпечення систем коригування артилерійського вогню. Встигли змінитися кілька поколінь безпілотних літальних апаратів. Підрозділи оснащують тепловізійною технікою і сучасними приладами нічного бачення, що розширює арсенал ближнього бою, допомагає зберегти життя воїнів. Є удосконалення в системі логістики речового майна, харчування.
Треба розуміти, що перелічені зразки — це дороге високотехнологічне озброєння. Нереально в один день повністю замінити стару техніку. Але командування Об’єднаних сил робить усе, щоби в ході боєзіткнень наш солдат бачив ворога, зустрічав його у всеозброєнні і мав те, що йому необхідно, аби вижити й виконати завдання.
Водночас майстерність військових дозволяє ефективно застосовувати зразки техніки та озброєння, які дісталися у спадок від СРСР. Ті, які не є критично застарілими, можна результативно використовувати. Це, зокрема, ПТРК «Фагот», «Конкурс», станковий протитанковий гранатомет СПГ-9 мінометні та інші системи.
Та сучасна технологічна зброя — половина справи. Бо, щоб такі зразки повністю реалізовували свій потенціал, треба належно готувати особовий склад. Ми постійно підтримуємо високий рівень практичних навичок людей. Фактично поруч із передовою проводимо бойову підготовку й заохочуємо воїнів бути професіоналами.
Американські контрбатарейні системи допомагають швидко припиняти бойову активність артилерії ворога
— Безпілотні літальні апарати відіграють дедалі важливішу роль у сучасних війнах. ООС — унікальний полігон для застосування й випробування БПЛА. На Вашу думку, в якому напрямі слід розвивати технології військових безпілотників з огляду на український досвід? І яких саме БПЛА іще нам бракує?
— Безпілотні літальні апарати — це ефективний засіб розвідки і коригування вогню, який у близькій перспективі набуде функцій високоточної ударної зброї.
Я б не сказав, що нам нині критично бракує БПЛА. Водночас потреба в таких апаратах існує постійно. Їх певна кількість перебуває на передовій у бригадах та батальйонах, активно застосовується там, де необхідно. Інша справа, що військові технології розвиваються шаленими темпами. Сучасний безпілотний літальний апарат дорогий. Основне його призначення — здобути необхідні дані й урятувати життя воїна — висококваліфікованого спеціаліста-оператора та його побратимів на землі. Тому процес поповнення й оновлення парку БПЛА є безперервним. Як і процес їхнього вдосконалення.
Основний напрямок розвитку сфери застосування цього виду озброєння — поступове збільшення кількості таких апаратів і фахівців-операторів. А ще — технічне удосконалення БПЛА й робота над навчальними програмами для операторів. І, звісно, практична складова: поліпшення майстерності воїнів під час тренувань, набуття практичного бойового досвіду, аналіз бойового застосування… Усе це сьогодні відбувається.
У нас перебувають на озброєнні і застосовуються легкі «тактичні» машини, «безпілотники поля бою» та мікроапарати. Це «Фурія», «Лелека-100», «Валькірія», DJI”Фантом«. З їх виробниками налагоджена хороша співпраця. Їх представники в підрозділах вивчають практику застосування своєї продукції та збирають інформацію для подальшого вдосконалення зразків.
Водночас ми вивчаємо й можливості ворога у застосуванні цього типу ОВТ. Так, російські окупанти та їхні найманці найчастіше використовують тактичні БПЛА «Гранат», «Тахіон», «Застава» і «Zala». А також лінійку оперативно-тактичних типу «Орлан-10» і «Форпост». Окремі з них можуть ефективно використовуватися на висоті до шести тисяч метрів, залишаючись недосяжними для стрілецької зброї і найпоширенішого протиповітряного калібру — 23 міліметрів. Протидія таким апаратам стає завданням уже не стільки для піхотинця, скільки для спеціалізованих протиповітряних підрозділів. Ми неодноразово збивали безпілотні літальні апарати противника, надавали їх як докази присутності російських військ для правоохоронних органів, української громадськості та міжнародної спільноти.
— Чи змінилася система підготовки військовослужбовців за час ООС, коли не відбувалося активних бойових дій на зразок тих, що ми бачили у 2014–2016 роках? Чи краще використовується в сенсі підготовки більший ресурс часу?
Звичайно. Розвиваються воєнні технології, змінюється тактика дій. Підготовка особового складу теж мусить відповідати викликам часу. Більшість інструкторів та викладачів — ветерани бойових дій, здатні передати безцінний досвід. З появою нової техніки коригують і навчальні програми. Більше часу займає практична складова. Якщо раніше вважалося, що підрозділи мають тренуватися лише у пунктах постійної дислокації та навчальних закладах, то тепер прийшли до того, що підтримувати майстерність воїна необхідно за кожної нагоди. У районі операції Об’єднаних сил — зокрема.
— Говорячи про допомогу і підтримку України міжнародної спільноти, не оминемо запитання про її військово-технічну складову. Наскільки успішно працюють в районі ООС американські контрбатарейні радари та інші зразки іноземної технічної допомоги?
У районі проведення ООС застосовують комплекси артилерійської розвідки AN/TPQ-47, 48 і 36, які в рамках військової технічної допомоги надав уряд США. Разом з іншими засобами розвідки вони дозволяють адекватно і своєчасно відповісти на застосування ворогом засобів артилерії. Починаючи від мінометів, закінчуючи ствольною артилерією й реактивними системами залпового вогню. Зокрема і найпоширенішими під час цієї війни БМ-21.
Контрбатарейні системи вимагають високого рівня підготовки військовослужбовців. І такий рівень досягнуто. Ці системи дозволяють швидко й остаточно припинити активність ворожих вогневих засобів, нейтралізувати загрозу для життя наших воїнів та місцевих мешканців.
З початку року на Донбасі загинуло 11 цивільних мешканців, 52 зазнали поранень
— Чи передбачені нові допоміжні проєкти для ментальної інтеграції мешканців прифронтових сіл на рівні СІМІС чи у рамках шефства ЗСУ?
Навряд чи коректно говорити про ментальну інтеграцію. Ментальної дезінтеграції не було. Про соціально-економічну інтеграцію — так. Окупанти дуже утискали права і свободи цих людей. Частина місцевих мешканців опинилася на межі виживання. Про нейтралізацію короткочасного впливу ворожої пропаганди — можливо. У цьому напрямку вживаємо заходи, об’єктивно інформуємо про діяльність Об’єднаних сил. Правдива і достовірна інформація — найкращий спосіб протидії інформаційним маніпуляціям, які легко проводити в умовах інформаційного вакууму. Але ментально мешканці прифронтових сіл — це українці. Багато з них нам допомагали ще до визволення цих територій. Мешканці Слов’янська, Краматорська, Лисичанська, Маріуполя, здебільшого, мріють забути «руській мір» як страшний сон. І рівень патріотизму в них зараз не нижчий, аніж в інших громадян України.
— Життя людей у системі цінностей і пріоритетів нашого сьогоднішнього ворога не варте нічого
Інша справа — гуманітарна складова операції Об’єднаних сил. Ми допомагаємо 48 дитячим садочкам, 74 школам, 6 інтернатам, 15 будинкам дитини та 12 бібліотекам у 91 населеному пункті. Там постійно бачать наших військових. Насамперед — представників підрозділів військово-цивільного співробітництва. Спектр завдань досить широкий: від організації охорони і доставки міжнародної гуманітарної допомоги, закінчуючи тим, що ми нерідко опікуємо питання водопостачання, доставки хворих до медзакладів, відновлення будинків, пошкоджених обстрілами ворога, й іншими питаннями, які в цих районах не вирішить більше ніхто.
У майбутньому — тільки розширюватимемо цей напрямок. Цивільні, які живуть на території війни, страждають чи не найбільше. Захистити громадян України й не допустити нестерпних умов життя для них — наші найважливіші завдання. Адже лише від січня по липень поточного року, внаслідок вогню проросійських бойовиків, у 29 населених пунктах на підконтрольній Уряду України та окупованій росіянами частині Донеччини й Луганщини загинули 11 цивільних українських громадян, а 52 зазнали поранень.
Українці на нещодавно звільнених територіях бачать, що приносять їм Об’єднані сили, і що приносив «руській мір». Практика свідчить: вони роблять дуже тверезі висновки.
Наші воїни поповнюють доказову базу російської агресії
— Наскільки ефективною і об’єктивною є інстальована ОБСЄ спостережна система вздовж лінії розмежування? Адже Україні варто постійно дбати про збирання міжнародно визнаних доказів російської збройної агресії проти нашої держави.
— Так, установлення такої системи — позитивний крок. Але бойовики незаконних збройних формувань, організовуючи переміщення техніки чи готуючи свої вогневі провокації, не допускають в окремі райони тимчасово окупованої території представників ОБСЄ, знищують снайперським чи артилерійським вогнем камери спостереження СММ. Інформація про такі факти системно з’являється на сайті організації. Ми отримали підтвердження, що з території РФ до окупованого Донецька прибули професійні снайпери спецпідрозділів задля фізичного виведення з ладу відеоспостережної техніки СММ ОБСЄ. Щодо збору доказів — ми і самі опікуємося цим питанням. Захоплена нами в бою зброя і спорядження виробництва РФ, збиті безпілотні літальні апарати — це серйозні докази російської агресії, на які представники міжнародних організацій належно реагують.
Володимир Скоростецький, Володимир Патола
