Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Сьогодні, 22 липня, на центральній площі міста Волочиськ Майдані Незалежності рідні, близькі та бойові побратими прощалися із 30-річним старшим солдатом 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького Романом Джерелейком.
Як уже повідомляло вчора «АрміяInform», у Хмельницькому провели в останню дорогу загиблого воїна-розвідника 8-го окремого полку спеціального призначення ССО Богдана Бігуса.
У прощальній процесії взяли участь близько тисячі мешканців райцентру та району, які на колінах і зі сльозами скорботи на очах зустрічали на Майдані свого земляка — Захисника України.
Роман Джерелейко зазнав кульового поранення від рук ворожого снайпера 19 липня під час інженерного обладнання позицій на взводному опорному пункті. Медик, що своєчасно прибув із сусідньої позиції, кваліфіковано надав йому першу медичну допомогу. Після оповіщення по чергових засобах зв’язку на місце події одразу прибули командир роти та командир взводу старшина Олександр Бардалим, які особисто почали здійснювати евакуацію солдата. За 15 метрів від позиції під час закріплення тяжкопораненого на ношах ворог поцілив удруге — цього разу в командира взводу старшину Олександра Бардалима, який загинув на місці. Роман же від важкого поранення, несумісного з життям, помер уже в міській лікарні міста Курахове.
Бойовий побратим Романа Джерелейка старший солдат Іван Піта з Романом зналися з 2016 року. Каже, що познайомилися на одному з взводних опорних пунктів передньої лінії нашої оборони.
— Я підписав контракт, пройшов «учєбку» і попав на «нуль» у 2016-му. Роман уже був там, — пригадує Іван. — Ми виконували бойові завдання на одній позиції, стояли разом на бойовому посту, їли з одного казанка, спали у бліндажі один біля одного. Хороший хлопець, мужній, чесний, справедливий, сміливий і рішучий. Ніколи не боявся добряче «насипати» ворогу у відповідь. Пишаюся дружбою з Романом. Я впевнений: якби він опинився на місці командира взводу, який рятував його після влучання кулі снайпера, загинувши сам, Джерелейко вчинив би так само — рятував би пораненого побратима під ворожим вогнем ціною власного життя, — зі щемлячим болем у грудях переконливо підкреслив Іван Піта.
У Романа у Волочиську лишилися батьки, дружина та семирічний син Данило. Поховали військовослужбовця на міському кладовищі райцентру.
