Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Він був справжнім, завжди говорив те, що думав, і вчиняв відповідально.
Життя Володимира Даценка обірвалося 14 липня 2022 року під час ракетного удару росіян по Вінниці, де він перебував у відрядженні. Спочатку його вважали зниклим безвісти, але уже 15 липня стало відомо, що він у списку загиблих.
Володимир народився 19 травня 1988 року в селі Булаї Погребищенського району Вінницької області. До війни працював водієм, планував відкрити автомийку та допомагав людям як журналіст та учасник організації «Дорожній контроль Вінниці».
Наречена Володимира Заріна розповіла, що вони були разом майже п’ять років. У лютому він зробив дівчині пропозицію, пара готувалася до весілля. Але війна завадила…
З перших днів повномасштабної війни Володимир став на захист України: допомагав патрулювати вулиці Вінниці, займався волонтерською діяльністю. Та цього йому було замало, він ходив до військкомату, але його не ставили на облік.
Тому він пішов на фронт бійцем-добровольцем штурмового батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на посаді оператора другої окремої роти спеціального призначення військової частини А4100. Позивний «Борода» отримав через довгу чорну бороду та й взагалі колоритну зовнішність.
Голова ГО «Дорожній контроль Вінниці» Володимир Затайдух згадує: «Його всі тут намагалися втримати, роботодавці навіть зарплату давали йому більшу. „Володя, залишся, ти нам тут потрібен“. Каже: „Ні. Я маю захищати нашу країну“».
Володимир пишався тим, що захищає Україну, дякував волонтерам та коханій Заріні за підтримку та любов. «Рабів до раю не пускають», — повторював завжди, жив згідно з таким кредо.
Друзі розповідають, що у Вінниці «Борода» бував рідко. 14 липня 2022 року він офіційно перебував у відрядженні, привіз у приватну клініку «Нейромед» побратима з «Айдара». В момент обстрілу Володимир розмовляв на ґанку клініки ще з одним своїм другом — Денисом Клімовим.
«Я до нього ще кажу: „Ходімо в „Ювілейний“, кави випʼємо“. А він: не можу, бо побратим дуже погано говорить, і якщо він вийде на рецепцію, то його не зрозуміють, а може треба буде заповнити документи. Потім він у небі побачив ракету і крикнув „Приліт!“. Я побіг вздовж Будинку побуту, а Володимир — у зворотний бік, за „Нейромед“, якраз в епіцентр вибуху…», — згадує Денис.
…Клініку тоді зруйнувало вщент. Поблизу знайшли обгорілі документи Володимира, зокрема посвідчення журналіста ГО «Дорожній контроль Вінниця». Однак тіла ніде не було. Ще один друг Володимира, редактор «RIA/20 хвилин» Вадим Павлов згадує: «Після прильотів я був на місці трагедії вже через 20 хвилин. Ще через п’ять хвилин я побачив, як винесли загиблу дівчинку. Ще через п’ять хвилин, мені сказали… що зник Вова Борода. Що він ще з одним моїм другом вийшли з „Нейромеда“. Після першого прильоту вони побігли в різні сторони…Дениса посікло осколками, а Борода… зник».
Друзі та рідні впродовж доби жили надією, що «Бороді» вдалося вижити. Добу його не було ні в списках жертв, ні серед поранених. Однак дива не трапилося: по обіді 15 липня його загибель підтвердилася.
17 липня Володимира Даценка поховали в рідному селі. У нього залишилося троє дітей від першого шлюбу, батьки та наречена.
Указом Президента України від 31 серпня 2022 року солдата Володимира Даценка удостоєно ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Згадуючи Володимира, його друзі говорять, що він був справжнім, завжди говорив те, що думав, і вчиняв відповідально.
«Була надія, що Борода вижив, що він десь в лікарні. Але вже за добу друзі їздили на опізнання. Він загинув… Ми втратили Людину і Друга. Справжнього. Вова був надійним, людяним, безкорисним, добрим, щирим. Філософом з відкритою душею. Він завжди йшов на допомогу, навіть не питаючись. Вова завжди казав — рабів до раю не пускають. Я впевнений, він вже там», — зазначив Вадим Павлов.
Вічна пам’ять Герою!
Тетяна Тиндик
За матеріалами: Погребищенська міська рада, 20 хвилин, Суспільне Вінниця, Факти, RECВІЄМ
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
