У повітрі були сотні ударних безпілотників, крилаті ракети, балістика — і ще один «Орєшнік». Це вже третє відоме застосування цієї балістичної ракети середньої дальності проти…
Одним з етапів підготовки пілота є робота на спеціальних тренажерах, які допомагають швидко й безпечно вивчити літальний апарат. Тренажерна підготовка забезпечує якісний вишкіл льотного складу у віртуальних умовах, максимально наближених до обставин реального польоту. Це мінімізує вплив людського чинника, тобто зменшує ймовірність помилкових дій льотчика.
Головне — сідаючи у крісло пілота, нічого не зачепити, не натиснути і не зламати
Першим тренажерним комплексом, з яким стикаються курсанти Харківського національного університету Повітряних Сил, навчаючись на третьому курсі, є повнофункціональний стаціонарний комплексний тренажер льотчика ТКС-Л39. Він формує, вдосконалює й підтримує в курсантів і пілотів стійкі навики управління літаком та його озброєнням у різних умовах.
Тренажер — точна копія кабіни реального літака з великим проєкційним екраном візуалізації. Реалістичності додає імітатор акустичних шумів, що дозволяє чути звукову обстановку в процесі виконання всіх процедур і режимів — запуску двигуна, прогріву, злітання, польоту, посадки.
Поспостерігавши за тим, як вправно курсанти керують, хоч поки що і не справжнім, та все ж літаком, вирішую спробувати зробити це і сам.
Перше завдання — розміститися в кабіні. Навіть ця нескладна процедура вимагає дотримання певного алгоритму: права нога на сидіння, ліва — на підлогу — упор, права — на підлогу — упор, сідаю. Головне — сідаючи у крісло пілота, нічого не зачепити, не натиснути, ну, і не зламати. Інструктор допомагає застібнути паси й завантажує програму польоту.
У ролі пілота я вперше. Тож з перших секунд відчуваю незручності — тіснота й повне нерозуміння приладів, кнопочок, лампочок та тумблерів.
Якщо тренажер відповідає реальному літакові менше ніж на 95%, його вважають бракованим і не використовують, оскільки він привчає пілота до помилкових дій, які надалі можуть коштувати йому життя.
Я добряче гепнув літак об землю. Той підскочив і я… знову його гепнув
Намагаюсь запам’ятати все, що мені говорять, слухняно виконую команди, які дає керівник мого першого в житті «польоту».
Реалістична картина на екрані, шуми та серйозність інструктора, поступово пробуджують враження, що це не віртуальна, а справжня подорож до неба. До речі, щодо екрану. На нього подається дуже якісна тривимірна картина району польоту, створена на основі реальних фотографій і електронних мап. Так пілоту-новачку легше орієнтуватися під час виконання справжніх польотів.
Виконавши під диктовку інструктора всі процедури, як-от клацання незрозумілими кнопками й перемикачами, отримую дозвіл на зліт. Рука, яку тримаю на штурвалі, підступно пітніє — таки хвилююся. Не хочеться з перших секунд «розвалити» літак на віртуальній злетці, ой не хочеться…
На диво, піднятися вийшло з першого разу. Роблю все дуже обережно, без різких рухів. Перевівши дух, озираюсь навколо. Глибока деталізація місцевості на екрані дає дуже сильне відчуття справжності «польоту». Виконую найпростішу вправу — рух колом. Інструктор раз по разу допомагає правильно тримати штурвал — все-таки кількахвилинної підготовки замало для керування літаком.
Намагаюся стежити за приладами крену, швидкості та висоти, але знайти потрібний з першого погляду виходить не завжди. Літак на такі помилки реагує миттєво, тому мій політ проходить у режимі «вниз — вгору» на межі падіння. Тепер пітніє ще й спина і, я так думаю, інструктор, який стоїть поруч. Зрештою, після кількох хвилин спусків-підйомів мій вестибулярний апарат починає бунтувати, і я повертаюся на базу.
Посадка відбувалася не менш епічно, ніж політ: я добряче гепнув літак об землю, той підскочив і я… знову його гепнув. Літак, хоч і незвичний до таких процедур, вистояв і покотив мене бетонними плитами, але чомусь впоперек посадкової смуги. Я забув, що на землі кермування літаком треба здійснювати педалями, а не штурвалом.
Після повної зупинки виходжу з літака за тим же алгоритмом — підйом, права нога на сидіння, ліва нога на сходи, права нога на сходи. В голові паморочиться — і від тренажера, і від вражень. Навіть віртуальний політ за кермом літака — це цікаво та незабутньо.
