Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Улітку 2014-го розвідувальна група Сергія Селезня з позивним «Лис» із боєм пробивалася до свого підрозділу, оточеного зусібіч під Амвросієвкою. Бойовики були скрізь. Знайти лазівки у стані ворога розвідникам ніяк не вдавалося. Тому хлопці «Лиса» вигадали правильне тактичне рішення — розділитися на трійки й діяти окремо.
Утім трійці Сергія, що тягла з собою ще й «язика» — полоненого, не пощастило. Побіля підірваного містка через вузьку річку її зустріла добре замаскована засідка. Бойовики вдарили по розвідниках кинджальним перехресним вогнем із двох напрямків.
Гранатометник із трійки та полонений бойовик загинули відразу. Сергію ж кулеметними чергами перебило обидві ноги. І якби не вцілілий побратим «Умка», який витягнув його в укриття, лежати йому в сирій землі…
Після двадцяти двох (!) складних операцій і ще складніших протезувань із заміною кісток ніг та імплантацією штучного колінного суглоба батько чотирьох дітей Селезень не віддався на поталу долі. У Городищі-Пустоварівському, найбільшому селі Володарського району на Київщині, він організував унікальне фермерське господарство «Гармонія».
Менше ніж за рік воно стало несподівано серйозним конкурентом для місцевих сільськогосподарських магнатів. У ньому ефективно працюють десятки ветеранів бойових дій, які отримують гідну навіть за мірками столиці зарплатню. Крім того, «Гармонія» стала грозою для всіх місцевих браконьєрів, «чорних» вирубувачів лісу й нечистих на руку чиновників.
«Лис» повністю реалізував себе в родині, житті, дружбі й бізнесі. Одне тільки муляло: нездійснена до війни мрія стрибнути з парашутом. Але одного дня розвідника наче осяяло: бачу мету — не бачу перешкод.
Стрибнув Сергій у спарці з інструктором з висоти двох тисяч метрів…
Зі святом парашутиста тебе, брате!
