Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
«Бійці, чия воля сильніша за тіло» — напис на футболці Ольги Бенди. І це справді так. Ветеранка з Вінниці, яка отримала важке поранення в Авдіївці у 2017, активно готується до участі у марафоні морської піхоти, що відбудеться в жовтні цього року у Вашингтоні. Там — бігтиме 10 кілометрів.
Каже — перші за два роки спроби бігу даються дуже непросто… Після першого тренування навіть хотіла все покинути…
— Розпочалось усе із повідомлення Вадима Свириденка. Просто скинув анкету, сказав: «Заповнюй. Ти ж хотіла бігати, ось і почнеш!» — розповідає Ольга. — Я чомусь була впевнена, що не пройду відбір, тому й погодилась. Коли пізніше він написав: “Вітаю! Ти пройшла! Будеш бігти 10 кілометрів!«,то перша реакція була: «За що?». Спочатку навіть у голос боялася промовити цю цифру — 10 кілометрів. Тож почала із морального налаштування. Не хочеться підвести людей, які в мене вірять…
— Скільки кілометрів вдалось пробігти на першому тренуванні? — запитую Ольгу.
— Та які там кілометри? Про метри треба запитувати, та і то бігом це назвати важко, швидше пройшла, — додає ветеранка. — Дуже незвично бігати на протезі, бо в останнє я робила це на своїх ногах, тому протез поки мене не дуже «слухається». Наступного дня після першого тренування взагалі встати з ліжка не могла, все тіло боліло, нудило… Вже навіть встигла подумати: «Та ну його…, здався мені той марафон!». Але згадала, як в школі, після складного перелому зі зміщенням довго не могла нормально ходити, шкутильгала, і вирішила почати бігати, щоб із ходьбою вже точно проблем не виникало. Робила це крізь біль та сльози і допомогло, стопа зміцнилась… Ось і цього разу сподіваюсь, що після тренувань із бігу кульгати точно перестану…
На другому тренуванні Ольга пробігла вже трішки більше. Та й син мотивував, попросив наступного разу взяти його з собою на стадіон.
— Каже: «Мамо, будемо бігати разом! Я тікатиму, а ти мене наздоганятимеш!» — додає дівчина. — От як йому відмовиш? Та й жаліти себе при синові не буду!
До змагання залишилось три місяці, попереду — багато виснажливих тренувань. Та, схоже, у Олі точно все вийде! Адже… «воля сильніша за тіло»!
