Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
На цьогорічному випуску у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут «АрміяInform» мала нагоду поспілкуватися з лейтенантом Максимом Нагуляком — одним із трьох курсантів вишу, що є учасниками бойових дій.
Поговорили про мотивацію, рівень викладання в інституті, війну та плани на майбутнє.
Медаль з рук Верховного Головнокомандувача
— До навчання в інституті служив у військовій частині в Черкаському на посаді начальника радіостанції Р-161А2М польового вузла зв’язку. Були дві ротації в АТО, де довелося налаштовувати засоби комунікації.
Лейтенант розповів, що війна навчила діяти неординарно та швидко приймати рішення. Привчила до порядку, дисципліни та стриманості.
— Під час виходу військ з Іловайська ситуація була напруженою. Як зв’язківець чергував у радіомережах із бойовими частинами, що виходили з оточення, та з тими, які потім утримували Донецький аеропорт… Коли в АТО почали з’являтися системи супутникового зв’язку, радіостанції «Моторола», «Харріс», нас буквально на ходу вчили з ними працювати. І потім ми вже самі їх обслуговували й налаштовували.
Після повернення зі сходу Максим з рук Верховного Головнокомандувача отримав медаль «Захисник Вітчизни», яку вважає найважливішою.
Коли цікаво, легше вчитися
Згодом Нагуляк уступив до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут.
— Не було такого, щоб викладачі просто відчитали матеріал і все. Вони теж були на фронті та розповідали те, що нам знадобиться на практиці.
Офіцер зазначив, що у виші подобалися дисципліни «Організація зв’язку» і «Бойове застосування частин та підрозділів зв’язку». Цікаво було вивчати, кому які підрозділи забезпечують комунікацію, які засоби розгортають на тих чи інших командних пунктах. І це найлегше давалося у навчанні.
— Найбільше запам’ятався викладач з організації зв’язку Василь Григорович Шолудько. Подавав матеріал доступно. Я любив його заняття. І ще одного викладача хочу згадати — тоді ще підполковника — Євгена Олександровича Живила. Він брав участь в АТО, викладав бойове застосування частин та підрозділів зв’язку. Всьому вчив, опираючись на власний досвід.
— Родом із Дніпропетровщини з смт Черкаське. Батько мій — військовий, служив в Афганістані. Брат — теж в однострої. Словом, виріс я у військовому містечку. Можливо, це підштовхнуло обрати стезю захисника Батьківщини.
Уже на випускному Максим приміряв маруновий берет. Бо розподілений в одну з окремих десантно-штурмових бригад на посаду помічника начальника зв’язку в штабі.
— Я сам обрав цей шлях. Упевнений: у мене буде успішна кар’єра.
Євген Проворний, «АрміяInform»
Фото — Дмитро Юрченко, «АрміяInform»
