Спортивним заходом учасники вшанували пам’ять захисників і захисниць, завдяки яким українці сьогодні мають можливість жити, працювати, виховувати дітей та стартувати під прапором…
Сьогодні – п’ята річниця визволення Торецька від російських окупантів. Серед героїчних оборонців міста – полковник Олександр Щербина. Він – професійний військовий, учасник багатьох миротворчих місій, легендарний комбат та відома постать в українському війську. За особисту мужність і героїзм удостоєний орденів Богдана Хмельницького та Данила Галицького. Саме він у найважчий для Торецька період керував місцевим військовим гарнізоном.
– Пане полковнику, ви понад рік очолювали Дзержинський гарнізон. Як все відбувалося?
– Після звільнення Торецька мій 17-й окремий мотопіхотний батальйон зайняв позиції в районі окупованої Горлівки. Вибудували єдину надійну лінію оборони. А вже в лютому 2015-го я став керівником гарнізону в Торецьку. В умовах війни – фактично господарем міста. Тодішнього проросійського міського голову Слєпцова заарештували, адже той керувався принципом: чим гірше людям, тим краще йому. Тому від мера, звісно, нічого доброго не чекали. Натомість, зробили все, щоб Торецьк повернувся до цивілізованого життя і став українським. За це нам донині дякують люди.
– Війна засвідчила: лінія окопів пролягає не стільки по родючих наших ґрунтах, скільки в душах і головах українців. Як вдалося завоювати довіру місцевих мешканців?
– З приходом української армії в Торецьку багато чого змінилося. Ми опікувалися освітою, медициною, налагодили роботу комунальних служб, ремонтували дороги, завозили воду й продукти харчування. Щодня по кілька разів проводив наради з місцевими чиновниками. Відновили роботу дитсадків і лікарень. Аби запобігти проявам сепаратизму та безладу, налагодив чітку взаємодію з представниками СБУ і поліцією. Наші спільні зусилля дали позитивний результат. Жителі міста побачили покращення. Вони розуміли: ми – не загарбники, а визволителі рідної землі та їхні захисники. Місцеві жителі повірили своїй армії. І ми їх не підвели.
– Ваш досвід і беззаперечний авторитет серед офіцерів та солдатів дає право на власну думку про війну на сході…
– Переконаний: війна закінчиться нашою перемогою. Ми на своїй землі. За нами – правда. Я вірю в перемогу дипломатичним шляхом, бо військовий сценарій розв’яже руки агресору. Росія може почати відкритий наступ. Наші дипломати і підтримка партнерів мають стати ключовими. Та зміцнювати наші Збройні Сили – теж серед першочергових завдань.
– Олександре Олександровичу, що побажаєте жителям Торецька у п’яту річницю визволення від окупантів?
– Продовжувати бути українцями й пишатися цим. Вони це довели ще п’ять років тому. Україна – одна і неподільна!
Дякую!
