На превеликий жаль, у фокус ворожих атак потрапили об’єкти національної енергосистеми. Про те, як мінімізувати шкоду від ворожого терору, розповідає кандидат технічних наук, військовослужбовець…
Чим відрізняється стан Військово-Морських Сил ЗС України у 2014 році і сьогодні?
— По-перше, це вже не ті ВМС ЗС України, які вийшли з тимчасово окупованого Криму. У 2014 році ми мали тільки два пункти дислокації на материковій частині, а зараз маємо розгалужену систему базування та розвинену інфраструктуру. На жаль, не всього вдалося досягти за п’ять років, але вже є чітка управлінська вертикаль, чітка система роботи. Ми підвищили спроможність морського компоненту і дуже далеко просунулись у формуванні Командування морської піхоти. За цей час ми змогли сформувати дві повноцінні бригади морської піхоти та окрему артилерійську бригаду. Також підняли рівень морської авіації.
Також одним з головних досягнень за ці роки є прийняття на озброєння малих броньованих артилерійських катерів, наразі тривають випробування десантно-штурмових катерів. Ще два катери і корабель поки що на заводі в Києві, найближчим часом вони будуть передислоковані в Одесу. Це свідчить, що програма кораблебудування діє.
Водночас за допомогою партнерів ми створили Стратегію розвитку ВМС ЗС України до 2035 року. Вона розділена на етапи, визначено пріоритети, розроблено матрицю, згідно з якою будемо здійснювати розподіл ресурсного забезпечення.
Та найважливіше — що є люди, зокрема ті 2742 військовослужбовці, які не зрадили українському народові, вийшли 2014 року з Криму та продовжують службу. Вони склали кістяк національного флоту. Я дякую їм за вірність військовій присязі, відданість нашому народові й Батьківщині. Завдяки їм Військово-Морські Сили відроджуються.
Я дякую віцеадміралові Сергію Гайдуку, який свого часу взяв на себе цей тягар і зумів швидко налагодити процес під час переміщення і заходів підготовки. Саме тому вже у вересні 2014 року перша ротно-тактична група морської піхоти виконувала завдання на сході нашої держави.
— Що можна назвати головними досягненнями ВМС ЗС України за ці п’ять років?
— Завдяки кістяку, про який я вже говорив, ми наростили свій кадровий потенціал, заново сформували систему військової освіти. Можна сказати, що Військово-Морські Сили відродилися після березня 2014 року. Ми налагодили дієву підготовку всього персоналу, розпочинаючи з рядового і до офіцерського складу. Ми також впровадили систему базування і оптимізації щодо розміщення декількох військових частин як баз морської піхоти або військово-морських баз. Також збільшився корабельний склад. Це, зокрема, катерні групи і середній розвідувальний корабель. На жаль, не вдалося реалізувати програму будівництва корвета.
Важливим напрямком стала оптимізаця і перегляд чинних програм. Ми почали утилізувати ті кораблі, що морально і фізично застаріли, які лише тягнуть ресурс та не є сучасними й ефективними. І цей ресурс ми будемо використовувати для будівництва нових типів катерів і кораблів. Уже є програма з переводу всієї морської піхоти на уніфіковані броньовані автомобілі. Я впевнений, що ми доведемо необхідність переведення всіх батальйонів морської піхоти на один тип броньованої техніки. Броньована база буде однотипна для багатьох напрямків: артилерія, зв’язок, розвідка тощо.
Щодо морської авіації — ми піднімаємо те, що можемо поставити на крило. Але також розглядаємо інший варіант, за яким ми передбачаємо допомогу наших партнерів. Нині опрацьовуємо варіант переводу морської авіації на інші види літальних апаратів.
Щодо системи управління, то серед усіх видів Збройних Сил ми йдемо попереду, це відзначав, зокрема, і Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних Сил України. Наразі працюємо над системою управління — розмежуванням функцій генерації сил і оперативного управління, як це працює в країнах-членах НАТО. Ми хочемо оптимізувати цю систему, щоб не витрачати зайві ресурси та час. В Альянсі є чіткий розподіл між тими, хто готує війська, та тими, хто їх застосовує, керує, забезпечує, проводить ремонтні роботи, доукомплектування тощо.
— Яку допомогу від НАТО очікують сьогодні українські ВМС у Чорному і Азовському морях?
— Допомогу ви вже бачили. Днями постійна тактична група НАТО номер 2 зайшла в Одесу. Це три фрегати та один есмінець. Часті заходи в Чорне море не тільки фрегатів та есмінців, але й тральщиків, кораблів-розвідників, польоти розвідувальної авіації — основна допомога. Це показує Росії, що вона не є силою, що домінує в Чорноморському регіоні. Колективна безпека НАТО — це основа безпеки в нашому регіоні.
Співпрацю з Альянсом нарощуємо і в напрямку підготовки — нещодавно до України повернулися п’ять офіцерів, які навчалися в навчальних закладах країн-членів НАТО. Четверо здобули освіту оперативно-тактичного й один — оперативно-стратегічного рівнів.
Також затверджено відповідний план Україна — НАТО, і там є Чорноморський пакет, в кожному пункті якого зазначені Військово-Морські Сили Збройних Сил України. Відповідно до нього ми маємо виконати низку завдань. Передусім це необхідність створення системи висвітлення надводної обстановки та забезпечення взаємосумісності під час передачі інформації між усіма користувачами в Чорноморському регіоні, зокрема Румунією, Болгарією і Туреччиною. Також це участь в операціях НАТО, як-от «Морський охоронець» та міжнародних навчаннях. Зокрема, вже третій рік поспіль ми проводитимемо двосторонні навчання з Румунією.
— Навесні лунала критика щодо рішень про створення двох військово-морських баз на Азові. Яке ваше бачення розвитку безпекової ситуації в Азовському морі та на Приазов’ї?
— Ніхто не говорив про бази. Було ухвалено рішення на рівні Міністерства оборони щодо створення пунктів базування. Чи це постійний пункт базування, чи маневрений пункт базування — ми повинні тримати там корабельний склад. Азовське море життєво потрібне Україні. А без базування, без забезпечення корабельно-катерного угруповання і мови не може бути про виконання завдань в Азовському морі. Перебування на Азові кораблів та катерів ФСБ і Чорноморського флоту Росії змушує нас адекватно реагувати. Це наше море, це наші люди, які живуть на Приазов’ї, це транспортні перевезення з наших портів, господарська діяльність Приазов’я. Тільки створенням там системи базування сил та засобів ми можемо забезпечити шляхи, морську економічну діяльність, добуток ресурсів і базу розвитку приморських областей.
— Які останні новини щодо наших військових моряків у російському полоні?
— Боляче про це казати. Ми не очікували, що Росія піде на такий крок — обстріл наших катерів, фактично акт відкритої агресії у міжнародних водах поблизу Керченської протоки. Ми зробили від нас все залежне — представили інформацію в міжнародних судах, допомагаємо рідним та близьким. Ми будемо робити все можливе, щоб вони повернулися до нас якнайшвидше. Минулого тижня я був у Брюсселі на засіданні комісії Україна — НАТО і підіймав там питання про надання допомоги та оцінювання дій Росії стосовно невиконання нею рішення Міжнародного трибуналу. Я знайшов порозуміння практично з усіма партнерами, що були там. Провідні країни Альянсу підтримали Україну. Було одне запитання: що ви будете робити? Є багато способів примусити Росію виконати рішення трибуналу — перекрити протоки, не дозволяти захід до портів, не забезпечувати їх під час переміщення корабельних груп з Балтійського моря до Середземного. Це на розгляд країн Альянсу і я думаю, що вони приймуть колективне рішення стосовно невиконання країною-агресором рішення міжнародного органу безпеки.
— Коли катери «Айленд» прийдуть в Україну?
— Я нещодавно проводив інструктаж двох майбутніх екіпажів цих катерів. Вони відбувають до Сполучених Штатів і до кінця вересня катери будуть в Україні. Екіпажі англомовні і діятимуть фактично за стандартами НАТО. Є також перспективи ширшого надання допомоги в цьому напрямку. Поки що озвучувати не можу, вони на рівні узгодження, але «зелене світло» нам дали.
Я на цих кораблях був у Сполучених Штатах раніше, спілкувався з партнерами про ці катери. Ми обговорювали їхнє застосування, їхні можливості та характеристики. Наприклад, грузинські моряки в повному обсязі задоволені цими катерами. Є також маневр для додаткового оснащення «Айлендів» відповідним обладнанням, наперед не буду говорити яким, бо в нас є декілька варіантів для встановлення туди як нашої зброї, так і відповідних додаткових устаткувань іноземного виробництва. Таким чином «Айленди» будуть багатофункціональними. Але як патрульні катери вони себе зарекомендували дуже гарно. Зараз аналогічні катери виконують завдання в Перській затоці та біля узбережжя США. Вони показали гарну морехідність і економічність. Для порівняння, один вихід фрегата «Гетьман Сагайдачний» буде перекриватися десятьма виходами цього «патрульника».
— Які цілі на наступний рік та на наступні п’ять років?
— Усі заходи викладені в нашій Стратегії. В нас є вже деякі плани стосовно корегування катерних груп. Ми побачили всі плюси і мінуси і маємо дещо змінити для підняття бойового потенціалу, який надходить на озброєння. В нас є бачення і є тісна взаємодія з нашими партнерами. Результати переговорів з ними були закріплені в постанові Сенату Сполучених Штатів стосовно надання відповідного озброєння Україні і один з пріоритетних напрямків там — це берегове протикорабельне озброєння. Я не можу розкривати весь перелік, але я впевнений, що якщо ми його отримаємо, наш військово-морський потенціал сил буде піднятий у рази.
— Протикорабельні ракети «Нептун». Коли вони з’являться на озброєнні ВМС?
По часу цей комплекс нам був потрібний ще, як кажуть, на позавчора. Він проектувався ще тоді, коли життя можна було називати мирним. Війна підштовхнула до того, щоб пришвидшити його розбудову. Його тактико-технічні характеристики відповідають вимогам сьогодення, випробування йде згідно з запланованими етапами. Сама ракета вже готова, проведено випробування в комплексі. Останній пуск проводився нещодавно. Бойова машина, транспортно-заряджальна, машини управління — все працювало як комплекс. Ще потребують налагодження деякі елементи щодо висвітлення надводної обстановки. Найближчим часом випробування будуть продовжуватися і я не маю сумнівів, що вони будуть успішними. А за належного фінансування вже наступного року комплекс буде поставлено на озброєння. Наступним етапом буде морська платформа. В нас вже є відповідні морські платформи, на яких можна проводити випробування. Паралельно проводять установку нового обладнання на кораблі, щоб воно було сумісне з відповідними ракетами, і я переконаний, що технічні проекти, які вже на завершальному етапі, ракетного катера і корвета будуть інплементовані в ці проекти.
— Найболючішим на сьогодні залишається житлове питання як у ЗС України в цілому, так і у ВМС. Чи є якісь зрушення у цьому напрямку?
Так, це питання болюче для Збройних Сил України в цілому, але для ВМС воно актуальніше, певно, вдвічі-втричі. Тому що в переважної більшості офіцерів, котрі вийшли з Криму, домівки залишилися на півострові, вони ж вийшли, як кажуть, в чисте поле на вільні хліби. Уряд країни ухвалив постанову, згідно з якою передбачено компенсацію. Але зараз відпрацьовуємо переопрацювання системи надання постійного житла офіцерському складу. Там взагалі передбачено компенсацію, а не житлову площу. Буде розподіл на службово-посадове житло і на постійне житло. Я вважаю це правильним, тому що практично весь світ живе за таким принципом. Поки офіцер служить, йому надають службово-посадове житло, а коли вислужив відповідний термін отримує право на придбання житла у будь-якій точці країни. Зараз іде напрацювання саме такої системи. На мою думку, офіцер не повинен сумніватися, що держава про нього піклується.
Що сьогодні мають продемонструвати навчання «Сі Бриз-2019»?
Основне призначення «Сі Бризу» — підтримання стабільності безпеки у Чорноморському регіоні. Вони повинні показати нашу єдність щодо спільних намірів відтворювати цю безпеку. Нестабільність, на жаль, є в Азовському морі, але в Чорному морі ми спільним зусиллями повинні робити все, щоб не продовжувалася ця повзуча анексія Російською Федерацією до наших берегів. Мені сумно казати, але мене дивує поведінка росіян у Чорному морі. Десь вона навіть смішна, десь вони «адекватно» по-дитячому реагують. Ми не збираємось і не збирались здійснювати жодних провокацій стосовно РФ. Це тільки вони постійно здійснюють провокації і на Азові, і в Чорному морі. Зараз з того боку, в районі, який вони закрили, перебуває 14 кораблів Чорноморського флоту. Днями їхня авіація здійснила небезпечні прольоти над нашими кораблями, а також на траверзі затоки в 35 кілометрах стоїть ПСКР «Питлівий». Ну й нехай собі стоїть. Я ще раз кажу. Займіться краще своїм Сибіром чи Далеким Сходом. Там в вас проблем дуже багато, десь підтоплення, човни тонуть, вибухають. Цим краще займіться, а до нас лізти нічого.
У день свята хочу привітати весь особовий склад ВМС і ветеранів, а також службовців, співробітників з Днем Військово-Морських Сил. Хочу побажати віри в перемогу. Вона буде, бо за нами правда. Ми пережили багато жахливих подій, маємо вже витримку, потенціал, щоб сказати своє я. І ми його скажемо, якщо, не дай Боже, прийде загроза з морського напрямку. Я бажаю успіхів у підготовці і виконанні завдань усіх колективів, чистого неба, чистого фарватеру і сім футів під кілем Морській піхоті, вдалих виконань завдань в ООС, щоб усі повернулися додому живими і здоровими.
За матеріалами «Радіо Свобода»
