Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
П’ятеро поранених, яких учора евакуювали до Вінниці із Харкова, поєднані унікальною історією, яка змусила сором’язливих хлопців вірити в дива та броню. Усі п’ятеро були в окопі, коли там одна за одною розірвались чотири ворожі гранати! І ВСІ П’ЯТЕРО ВИЖИЛИ!
Старший солдат Андрій, зазнавши поранення, зумів перетягнути до бліндажа та перев’язати чотирьох своїх товаришів. Знайомимось із хлопцем у палаті хірургічного відділення. Попри пережите, він тримається бадьоро й не думає скаржитись на життя.
— Все трапилось 22 червня, як зараз пам’ятаю, — каже Андрій. — Бойовики цілий день нас провокували — спочатку обстріли з гранатометів, потім підключили міномети… Оскільки від нашої позиції до ворожих рукою подати, то й прилітало близько. Ворог вів вогонь із дуже малими інтервалами. Увечері, близько 20-ї години чотири гранати розірвались прямо в нашому окопі. Тепер я точно знаю, що таке народитись у сорочці. Як вдалось всім вижити? Більше вірю не в диво, а у броню. Якби не каска з бронежилетом, навряд чи ми б зараз розмовляли. Спочатку своє поранення я навіть не помітив. Дивлюсь на хлопців — море крові… Давай швиденько всіх до бліндажа перетягувати й «латати» їм рани. Лише за 20 хвилин, коли стан хлопців стабілізувався, помітив, що й з моєю рукою щось не так… Уламок, до речі, й досі в мені. Лікарі сказали, що краще поки що його не діставати — ризик того не вартий.
Андрій пригадує, що й процес евакуації з позиції теж перетворився на «неабияку пригоду» — їхати довелося під рясним ворожим вогнем:
— Вперто мчали розбитими дорогами, а поряд розривались снаряди. Страшно! Але що вдієш! Кілька разів думали, що все — фінал, проте нічого, доїхали…
Нині хлопці сподіваються, що на шпитальних ліжках довго лежати не доведеться. Швидко підлікуються і в тому ж складі повернуться назад на позицію.
Анастасія Олехнович
