Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
На календарі 9 квітня 2025 року, але в російських анонімних телеграм-каналах — десь 1937-й.
Інакше як сталінським полюванням на правду те, що відбувається, не назвеш.
Цього разу ворожі пропагандисти вирішили вразити навіть не цинізмом, а тупістю: вони поширили фейк про те, що в Україні на могилі загиблого військового встановили памʼятник із написом… «незаконно мобілізований». Мовляв, отак от, без прикрас — написали правду. І це, за їхньою версією, має підтверджувати «злочинний режим у Києві» і «геноцид власного народу».
Та почнемо з найголовнішого: це — фейк. Грубий. Незграбний. Примітивний. Але чомусь саме такі у рашистів і заходять найкраще.
Фотошоп чи шиза?
«Доказ» — розмите фото надгробку з нібито прізвищем військового та дивним написом «незаконно мобілізований». Жодної геолокації, жодної дати, ніяких реальних підтверджень, родичів, документів. Просто — є фотка, значить, правда.
Насправді це типовий прийом російських пропагандистів. Так звані «могили» вже з’являлися у їхніх фантазіях не раз — з іконами Сталіна, з «американськими дронами», з фейковими іменами чи взагалі з вирізаними деталями. Цього разу — новий виток маразму.
І що найцікавіше: фото з «пам’ятником» у стилі Paint+Comic Sans з’явилося водночас на кількох анонімних каналах, які працюють з єдиного методичника ГРУ. Одні й ті ж фрази, одні й ті ж «запитання» у стилі «а чому мовчить влада?» та «дивіться, як кияни ставляться до своїх солдатів».
Розрахунок на емоцію. Але вийшов сором
Очевидно, що ціль — не логіка, а емоційне збурення. Особливо у тих, хто втомився від війни, хто має втрати, хто ще не знайшов відповіді на всі запитання. Але правда — в іншому: Україна пам’ятає кожного свого полеглого захисника. На кожному цвинтарі — хрести, квіти, стяги, сльози йчесть. І жодного подібного напису. Бо ми не москва, де ховають у братських могилах під номерами.
Навіщо це росії?
Тут усе просто: деморалізація суспільства, підрив довіри до держави, спроба розколоти фронт тилу і фронт передової. Та ще й під вибори у росії — треба показати, що «там усе погано, а в нас стабільність, лише мобілізаційка по дворах трохи підводить».
А ще — це страх. Страх перед Україною, яка попри втрати, попри складнощі, стоїть. Перед тими, хто добровільно стає на захист. Бо ці воїни — реальні, не вигадані. І загиблі українські солдати — Герої, а не обʼєкти російських фотошоп-маніпуляцій.
Фейк — це не просто брехня. Це — зброя
І коли її використовують проти памʼяті про полеглих — це вже не просто пропаганда. Це — воєнний злочин. Моральний, духовний, людський.
Що робити?
- Не ведіться. Фактчекати — це модно.
- Не поширюйте те, що викликає лиш емоцію без логіки.
- Якщо бачите подібне — повідомляйте СБУ або Центр стратегічних комунікацій.
- І памʼятайте: в Україні не ховають правду. У нас її носять у серці. Щодня. На передовій і в тилу.
