Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Ракетні комплекси «Вільха» та «Нептун», це яскрава візитівка не лише КБ «Луч» (саме це підприємство є головним виконавцем цих проєктів за державним оборонним замовленням), а й, без перебільшення, всього вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Прийняття на озброєння ЗСУ цих комплексів – це справді прорив у зміцненні «ракетного щита» нашої держави. Кореспонденти АрміяInform зустрілися з генеральним конструктором – генеральним директором Державного підприємства «Державне Київське конструкторське бюро «Луч», Героєм України Олегом Коростельовим та розпитали про те, як велись роботи над комплексами, яка динаміка розвитку підприємств вітчизняної «оборонки» спостерігається за останні роки та над реалізацією яких перспективних проєктів нині працює КБ «Луч»?
«Проєкт ракетного комплексу «Нептун» продемонстрував реальний чималий потенціал української «оборонки»
– Робота над реалізацією проєкту ракетного комплексу «Нептун» показала реальний потенціал оборонно-промислового комплексу України. Ми підтвердили, що українській «оборонці» під силу видавати нові ракетні комплекси. Під час виробництва комплексів «Вільха» і «Нептун» ми використали всі найкращі наші технічні рішення. Йдеться передусім і про турбореактивні двигуни, і твердопаливні, і головки наведення, і інерційні системи, автопілот, системи обміну інформацією і багато іншого. Те, над чим наші підприємства і фахівці працювали тривалий час, виявилось таки затребуваним.
При цьому скажу, що ми не сприймаємо «Вільху» чи «Нептун» як технічний ідол і не спочиваємо на лаврах. Нам треба рухатись далі. У нас є серйозні прогалини у багатьох складових системи озброєння ППО, потребує підсилення й вертолітне озброєння. Серед головних завдань сьогодення – створення корабельної версії комплексу «Нептун». Той комплекс, який ми вже готові випускати серійно, він наземний, це береговий ракетний комплекс, який призначений для ураження кораблів противника. А нам конче потрібний ще й ракетний комплекс, який буде встановлюватись на кораблях.
«Для створення корабельного варіанта комплексу «Нептун» необхідно не менше ніж півтора року»
– Скажіть, будь ласка, а скільки, на ваш погляд, займе часу програма зі створення корабельної модифікації ракети «Нептун»?
– На мій погляд, тут треба говорити не про створення нової модифікації ракети. Тому що ракета, швидше за все, не зазнає істотних змін, вона просто буде вистрілюватися з іншої платформи. Тут, скоріше, слід вести мову про створення комплексу, який буде розміщуватися на кораблі. От саме він і потребує значного доопрацювання. Тому що ми запускаємо ракету не з землі, де можна прив’язатися до місцевості за допомогою спеціальних систем, а запускаємо з корабля, де потрібен той самий меридіан, транслювати від точних його позицій в даний момент часу до системи, яка забезпечить впровадження та передачу даних на саму ракету. За моїми попередніми підрахунками, виконання цієї роботи разом із проведенням випробувань може зайняти не менше ніж півтора року.
– Більшість українців, які цікавляться ринком ОВТ та новинками вітчизняних зброярів, які спостерігали за успішними пусками «Нептуна», не знають, що було за лаштунками виробництва та випробування комплексу. Чи можете привідкрити завісу щодо виникнення під час випробувань комплексу нештатних ситуацій?
– Не хотілось би про це говорити, але дещо розкажу. Під час випробувань був випадок, коли ракета змінила заплановану траєкторію польоту. Треба розуміти, виробництво ракети це виконання надскладного технічного завдання, що має певні складові. Тут дрібниць не буває. І відпрацювання кожної системи ракети займає дуже багато часу. Йдеться про систему живлення, виявлення, ціленаведення та інші. Як полетить ракета, залежить від роботи різних фахівців. Були невдачі, коли ми на початку випробувань не враховували певні чинники, які важко прорахувати наперед в цехах чи лабораторіях, вони себе проявляють під час експериментальних польотів. Ми виконали багато вильотів на вертольоті-лабораторії. До того, як отримати довершений екземпляр ракети, ми провели ряд полігонних випробувань: польоти на дальність, на точність, на різних висотах, на ураження різних цілей…
– Під які типи плавзасобів плануєте розробляти корабельні модифікації комплексу?
– Залежно від замовлення ВМС України, ми готові розмістити «Нептун» на будь-який плавзасіб, що здатний нести комплекс щонайменше з чотирма ракетами. Тобто, це може бути, до прикладу, ракетний катер.
Дивізіон «Нептунів» планують виготовити за рік
– Скільки часу знадобиться підприємству для виконання замовлення від Міноборони на ракетні комплекси «Нептун»?
– Офіційного замовлення ми ще не отримали, як і завдання щодо кількості комплексів та термінів їхнього постачання. Ми зі свого боку письмово підтвердили готовність розпочати серійне виробництво комплексів для ЗСУ. Наразі наші виробничі потужності та підприємств, з якими ми працюємо у кооперації у цьому проєкті, а їх лише основних близько 20, дозволяють нам виготовити дивізіон ракетних комплексів «Нептун» впродовж року.
– Олегу Петровичу, а на світовому ринку ОВТ, хто може скласти конкуренцію «Нептуну»?
– Насамперед це американська система «Гарпун», а також російська система, так званий комплекс «Бал». У нас з ними приблизно однакові тактико-технічні характеристики, у всіх приблизно однакові бойові частини, приблизно однакові розміри, вага ракети. Тут важливо, характеристики систем комплексу, які опрацьовують дані і передають їх на ракету, а саме – системи зв’язку, розвідки, уточнення вихідних даних для ракети, наведення ракети.
– У «Нептуні» всі складові вітчизняного виробництва?
– Виключно. Адже із закордонних партнерів нам би ніхто із складових важливих систем нічого не продав би. У цій царині є небагато виробників, і кожен дуже дорожить своїми розробками. І ніхто не хоче мати нових конкурентів. Важливо, що підприємства вітчизняного ОПК змогли реалізувати цей проєкт та довели, що ми здатні конкурувати у такій високотехнологічній сфері. Ми випустили не просто крилату ракету, а «комплекс», який включає багато складових частин, від проєктування до бойових пусків та прийняття на озброєння.
– Олегу Петровичу, а який нині у КБ «Луч» «портфель» замовлень?
– На сьогодні ми маємо досить солідний «портфель» замовлень. У нас є не тільки ракети «Нептун» і «Вільха», ми серійно виготовляємо протитанкові ракетні комплекси, ведемо роботи по «апгрейду» (відновленню) систем, зокрема вертолітних, протитанкових автоматичних комплексах типу «Штурм-С», зенітних ракетних комплексів різних типів, а ще модернізуємо ПТРК «Скіф».
– Як змінилася динаміка розвитку КБ «Луч» за роки російсько-української війни?
– Починаючи з 2014 року динаміка замовлень істотно змінилася. Якщо до війни ми мали обсяг виробництва – 400-500 млн грн на рік, то минулого року обсяг виробництва сягнув до майже 4,7 млрд грн. За результатами цього року цей показник буде не меншим.
– Яка пропорція між контрактами для ЗСУ та іноземних замовників?
– Починаючи з 2014 року різко збільшилася частка державного замовлення, приблизно до 40%, тоді як до цього вона не перевищувала 10%. Якщо говорити про теперішній час, то частки державного та іноземного замовлень приблизно вирівнялися, так би мовити, 50/50. При цьому підтвердилося старе спостереження, прийняття на озброєння певного зразка, укладання солідного державного замовлення, це найкраща реклама для продукції вітчизняних зброярів, це гарантовано пробуджує інтерес у іноземного замовника до ОВТ українського зразка.
У цьому контексті додам, ми працюємо в такій сфері, де дуже важко обходиться власними обіговими коштами. Безумовно, ми можемо якусь частину коштів виділяти на певні розробки. Але ж розробка ракетного комплексу – це мільйони доларів, тому ні державному підприємству, ні приватному самотужки подібні проєкти не під силу. Це можливо, коли держава замовляє та інвестує.
До речі, ми продаємо наші вироби державі не за ту ціну, яку захотіли, а з нормованим рівнем прибутку. Тоді як ціна на зовнішньому ринку як мінімум на 30, а то і 50% вища, і це нормально.
– Чи вже надходили іноземні замовлення на «Нептун»?
– Тривають перемовини і не з одною країною. Як правило, це тривалий за часом процес. Замовник придивляється, вимагає гарантій, хоче подивитися на результати випробування у своїй країні, тому що у одних – спекотно, у інших, навпаки – низькі температури. Тому до укладання угоди можуть пройти роки.
– Чи можете назвати географію країн, куди КБ «Луч» постачає свою продукцію?
– Географія насправді дуже широка. Деякі країни закуповують по кілька екземплярів ПТРК, вивчають українську зброю. Але більшість наших замовників укладають угоди на широкий перелік нашої продукції та значні обсяги. Серед найбільших наших замовників – В’єтнам, Китай, Південна Корея, арабські країни та інші.
Іноземних замовників найбільше приваблює український «Скіф», який заслужив репутацію «високоточної снайперської гвинтівки»
– А яку продукцію замовляють найбільше, скажімо, із номенклатури ПТРК?
– Найбільше замовляють «Скіф», який заслужив репутацію «високоточної снайперської гвинтівки» через високу точність влучання у ціль, тільки замість патрона – ракета. Останнім часом суттєво зріс попит і на «Корсар», можливо, тому що він більш зручний, хоч і стріляє на меншу відстань. Водночас простий у експлуатації та високоточний. Наші ракети на відстані 2,5 км влучають усередину нанесеного на щит перехрестя, розміром 2,3х2,3 м. І «Корсар», і «Скіф» – це високоточна зброя, але мають різну ТТХ щодо застосування.
– У солідній лінійці ПТРК, яку виробляє КБ «Луч», передбачаються новинки?
– Нині ми працюємо над створенням надлегкого керованого протитанкового комплексу. Про що йдеться, якщо коротко, уявіть, ви наче тримаєте у руках гранатомет, тільки з керованою ракетою – і ви гарантовано влучите у ціль. Також працюємо над протитанковим комплексом для вертольота, а ще подальшою модернізацією ПТРК «Скіф» («Стугна-П»), робимо його легшим. Так би мовити, за аналогією з сучасним айфоном: здавалося б вже немає чого вдосконалювати, але виробник пропонує нову опцію, яка покращує наявний гаджет. Передбачаємо, що вже наступного року ми проведемо практичні випробування цих перспективних розробок.
– Ваше підприємство є відомим у світі виробником високоточної зброї і серйозним конкурентом на міжнародному ринку ОВТ, передбачаю, що на КБ «Луч» створена школа підготовки кадрів. Чи не спокушають їх іноземці фінансово привабливими контрактами?
– Лише декілька цифр і фактів. Нині середня зарплата на підприємстві 30000 гривень. Провідні фахівці отримують конкурентну зарплату навіть за європейськими мірками. Тож, як ви зрозуміли, ми цінуємо своїх працівників.
– Дякуємо за розмову.
