Одним із напрямів його діяльності є забезпечення харчування для військовослужбовців. Також у сфері його відповідальності — речове забезпечення в нашій армії. Що вже зроблено за цей період…
Командир патрульного катера класу «Айленд» «Старобільськ» старший лейтенант Павло Гладченко з неабиякою гордістю розповідає про свій катер. Попри юний вік, Павло вже має морський досвід, адже після випуску з флотського вишу спочатку освоїв посаду командира мінно-торпедної бойової частини навчального корабля «Вінниця», а за кілька місяців став командиром протидиверсійного катера «Гола Пристань».
Два роки він упевнено набував необхідних знань і навичок, аби нині очолити екіпаж патрульного судна. До слова, попередньому катеру Павла було понад 30 років, він нечасто виходив у море – раз на місяць і не з бойовими завданнями. Тому молодому командиру є з чим порівнювати. Кореспондентам АрміїInform вдалось поспілкуватися зі старшим лейтенантом Гладченком на борту катера «Старобільськ».
– На кораблі встановлені сучасні системи оповіщення. Під час навчання у США та у процесі ходових випробувань неодноразово перевіряли працездатність цих систем: вони готові до роботи і, що вкрай важливо, значно полегшують процедуру виявлення аварійного пошкодження чи пожежі на судні. Це зменшує час реакції особового складу до початку боротьби за живучість. Ба більше, катер має автономність 5 діб, упродовж яких здатен виконувати завдання в морі. Також він додатково обладнаний спеціальною системою опріснення морської води. Установка дозволяє швидко опріснювати забортну солону воду, очищати її для споживання й приготування їжі. Інша особливість цього катера – значна дальність ходу – до 3 тисяч морських миль, – розповідає командир.
Крім того, за словами командира «Старобільська», на борту встановлено сучасну систему висвітлення надводної обстановки. Всі оновлення в ній встановлювали ще у США. А це важливо, бо у майбутньому, коли катер виходитиме в море для виконання завдань, це неабияк посилить шанси на ведення ефективної розвідки і своєчасного виявлення надводних цілей.
До слова, Павло у 2014-му був одним із тих курсантів севастопольської Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова, які заспівали гімн України на плацу навчального закладу, коли на ньому окупанти підіймали російський триколор. Тому бути командиром для нього більше, ніж мрія дитинства. Це справа честі.
– Бути командиром – це щось особисте, адже я відчуваю персональну відповідальність за розвиток нашого флоту. Вважаю, ми повинні зробити все можливе, щоб наші Військово-Морські Сили набули визначених спроможностей та могли протистояти країні-агресору – Російській Федерації, – додав старший лейтенант Павло Гладченко.
