Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Рік тому Андрію Жуку присвоєно звання «Герой України» (посмертно). Найвищу державну нагороду родина отримала лише за 3 роки після загибелі легендарного «Мауглі». Про службову діяльність і подвиги комбата – у матеріалі АрміяInform.
…Він не прагнув бути відомим і за життя рідко з’являвся на сторінках медіа.
Андрій Жук на війні з 2014 року. Керував штурмовими діями в районі Петрівського, Білокам’янки. Брав безпосередню участь у взятті стратегічно важливих висот та організовував подальші виходи до населених пунктів. Під час наступальних дій вдало керував особовим складом. «Він завжди йшов попереду підрозділу, без страху та професійно виходив на передні лінії оборони», – згадують бійці окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Під керівництвом капітана Андрія Жука та за його безпосередньої участі несли службу розвідники, інженери, сапери, артилеристи батальйону.
«Він проводив рекогносцировку в районах, де міг перебувати противник. Виходив за передній край із саперами для встановлення мінно-вибухових загороджень», – згадують товариші.
Самовіддану службу в умовах війни Андрій Жук не вважав особливою чи героїчною. Керувався принципом: на першому місці – збереження життяі здоров’я особового складу.
«Він любив військову справу і згуртовував навколо себе однодумців. Андрія Сергійовича всі поважали, адже він завжди дотримувався принципу – показувати все власним прикладом. Порядний у будь-якій ситуації комбат Жук своїм прикладом надихав солдатів. Завдяки його офіцерській гідності й самовідданості воїни не втрачали бойового духу», – згадують бійці окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Так і у вересні 2015 року, під час виникнення пожежі на танку Т-64 він успішно організував її гасіння. Разом з іншим офіцером бригади вони зберегли життя не лише екіпажу, а й особовому складу артилерійського підрозділу, який був поряд.
Загинув він 27 травня 2016 року внаслідок потрапляння в засідку диверсантів поблизу села Новогнатівка під Волновахою. Тоді бійці батальйону помітили біля села Богданівка ворожих лазутчиків. Андрій Жук сам пішов у розвідку, очоливши підрозділ з двома недосвідченими бійцями батальйону. Під час пересування вони натрапили на засідку противника. Під час бою командир батальйону був попереду, подаючи приклад бійцям, прикриваючи їх собою. Андрій Жук дістав шість кульових поранень, одне з яких виявилося смертельним. Помер під час евакуації у шпиталь…
Після його загибелі до вищого командування надійшло клопотання про врученняГерою ордена Богдана Хмельницького І ступеня. За кілька днів командування бригади передало клопотання про присвоєння загиблому комбату звання Героя України.
У червні 2016-го Андрія Жука нагороджено орденом Богдана Хмельницького I ступеня (посмертно).
Майор Андрій СергійовичЖукбув і буде винятковим прикладом самовідданості, мужності та патріотизму.
Анна Гудзь
