Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Командир навчальної групи факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба старший сержант військової служби за контрактом Володимир Проскурін – один із тих, хто свідомо обрав військову кар’єру.
Після навчання у середній школі близько 4 років служив у Внутрішніх військах водієм-стрільцем. По завершенню контракту вдягнув цивільний одяг та присвятив себе улюбленій справі – став шеф-кухарем у одній з мереж відомих українських ресторанів.
– Із дитинства дуже полюбляв готувати. Завжди намагався приготувати щось смачненьке для родини. Особливо до вподоби японська кухня, – розповідає Володимир. – На той час досить непогано заробляв та займався тим, що приносило велике задоволення.
Із початком бойових дій на сході країни багато товаришів Володимира поїхали воювати в складі добробатів і армійських підрозділів. Вони надсилали йому фотографії, часто телефонували й розповідали, що відбувається на передовій.
– Не з телевізора бачив, що там коїться. Також друзі говорили, що гостро бракує людей з військовим досвідом, ‒ пригадує хлопець. – Розуміючи, що буду корисний саме там, без вагань покинув улюблену справу та пішов до військкомату підписувати контракт. Там врахували, що за плечима вже маю досвід військової служби та направили до однієї з окремих механізованих бригад.
Майже з перших днів Володимир вибув до району проведення антитерористичної операції. Його призначили головним сержантом взводу. Ввірений хлопцю підрозділ дислокувався на «гарячій» позиції поблизу Попасної.
– Противник постійно намагався вибити нас з ВОПу. Спочатку вів щільний мінометний обстріл, а потім йшов у наступ. Щоденні «дружні» привіти з часом увійшли в норму. Ми постійно обмінювалися «люб’язностями», відповідаючи на кожну провокацію вогнем, – зазначає Володимир. – Та одного разу їм вдалося поцілити 120-мм міною у нашу БМП-1. Вона вщент згоріла, але БК не здетонував, бо була зарядженою осколковими снарядами, а не кумулятивними. Це і врятувало нам життя. Після бою усю «зеленку» попереду нас скосило вогнем кулеметів, а фортифікаційні споруди зазнали пошкоджень. Головне, що безповоротних втрат не було, лише кілька контужених, яких ми швидко евакуювали. Загалом за рік перебування на Донбасі в мене не було жодного «двохсотого», а це найголовніше, коли відповідаєш за людей.
Після повергнення до ППД частини, хлопець подав документи на вступ до ХНУПСу. Успішно склав вступні іспити. Його зарахували на перший курс факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ. Одразу очолив навчальну групу та став переможцем вишу в конкурсі «Першокурсник-2018».
Наразі він навчається на ІІІ курсі, у підпорядкуванні має кількадесят курсантів. Старші командири відзначають у Володимира Проскуріна неабиякий професійний потенціал, здібності у навчанні та якості лідера.
– Я свідомо обрав кар’єру військового. Досвід, здобутий на полі бою, не тільки допоміг переосмислити життєві цінності, а й дав поштовх до розвитку, намітив цілі на майбутнє. По випуску мрію потрапити до окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка, де зможу передавати досвід молодим воїнам, навчати їх приймати виважені рішення, що є гарантією успіху на полі бою, – підсумував Володимир.
