Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Два роки тому молодший лейтенант Марина Мельник закінчила виш та здобула фах соціолога. Однак із сотень життєвих шляхів, які відкрились для молодого спеціаліста в той час, Марина обрала військовий однострій. Це було справжньою несподіванкою і для її друзів, і для батьків. Та для себе дівчина вирішила, що повинна присвятити життя служінню Батьківщині.
Ділянка роботи, яка дісталась цьому молодому офіцерові,− непроста – вона заступник командира з МПЗ одного з підрозділів Навчального центру при Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Марина щиро прагне кардинально змінити ставлення армійців до офіцерів із МПЗ як до рудимента радянських військ –замполітів. Для цього у своїй службі вона застосовує чимало прогресивних ідей та нових знань, які здобула під час навчання.
Ділянка роботи у Марини нелегка, бо постійно доводиться мати справу зі значно старшими за віком людьми, більшість з яких уже мають реальний бойовий досвід. Та й особовий склад навчального підрозділу постійно змінюється: люди приходять, здобувають нові знання і повертаються до своїх частин. Проте дівчина кожен виклик армійської долі сприймає як можливість набуття нового для себе досвіду та вмінь.
Роботу офіцера гідно оцінюють у підрозділі, і нині молодого спеціаліста Марину Мельник подали на присвоєння чергового військового звання – лейтенант. І хтозна, можливо, саме от такі молоді завзяті офіцери продовжать реформу нашого війська, і незабаром, завдяки їхній службі, провідні країни світу рівнятимуться вже на українські національні військові стандарти.
