Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Вірменія була стратегічним довгостроковим партнером Росії, вони мали довгострокові двосторонні угоди щодо взаємної оборони. Проте, що це дало Вірменії? Росіяни фактично покарали вірменів за їхні мрії про демократію. Цю ситуацію бачить весь світ. Натомість Російська Федерація посилила вплив у регіоні. Тепер росіяни мають суходільні підрозділи в трьох різних країнах. Вони мають базу в окупованій частині Грузії, легальну базу у Вірменії і тепер у них є так званий миротворчий контингент в Азербайджані.
Таку думку висловив Шота Гвінерія – викладач Балтійського оборонного коледжу і запрошений спікер вебінару «Безпечний та процвітаючий регіон Чорного моря: побудова ефективної та всеохопної системи колективної безпеки» під час дискусії щодо впливу війни в Нагірному Карабасі на безпеку в регіоні.
– Вірменія втратила дуже багато, але росіяни чітко дали зрозуміти: вірмени можуть втратити ще більше, – зазначив Шота Гвінерія.
На запитання журналістів, наскільки реалістично контролювати дії Росії в межах цієї так званої миротворчої місії і чи можна очікувати, що ці миротворці насправді «прикриватимуть» розширення російського впливу на Кавказі, Шота Гвінерія відповів, що РФ, як правило, завжди порушує взяті на себе зобов’язання.
– Такий сумний досвід є вже у Грузії, Молдови, України. Ми знаємо: щойно російські «миротворці» стають своїм чоботом на чиюсь землю, то позбутися їх буде нелегко. Тому певен, що не слід мати якісь ілюзії щодо ролі Кремля та його намірів стосовно Нагірного Карабаху і військового конфлікту на цій території, – підсумував він.
Львівський безпековий форум через пандемію COVID-19 цього року проходить у форматі експертного онлайн-марафону з 9 до 14 листопада.
Модераторами дискусії у третій день форуму були співголова Львівського безпекового форуму, керівник програми Першинга зі стратегічних досліджень Центру дослідження європейської політики генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес і головна редакторка видання UA: Ukraine Analytica, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики «Українська призма» Ганна Шелест.
Спікери: Головний інспектор Міноборони України, Командувач ВМС України ЗСУ в 2016–2020 роках адмірал Ігор Воронченко, почесний співробітник Центру стратегії та безпеки Скавкофта Атлантичної ради Александр Вершбоу (США), професор із міжнародних відносин Університету Кадіра Хаса Сергат Гувенц (Туреччина), викладач Балтійського оборонного коледжу Шота Гвінерія (Грузія), ексДиректор зі стратегічного планування Генерального штабу ЗС Румунії, директор національного коледжу оборони бригадний генерал у відставці Мірсея Міндреску (Румунія), старший науковий співробітник Атлантичної ради, директор Інституту Європейської політики Дімітар Бечев (Болгарія), експерт аналітичного центу Jamestown Foundation Алла Гурська (Україна, США).
