Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
«Незламні. Нескорені. Невідомі.» Це назва одного із блоків проєкту «Якби не війна», який був представлений столичними волонтерами у Дніпрі. У ті дні організатори фотовиставки розповіли неймовірні історії життя, героїзму, відданості, любові й жертовності, а також познайомили відвідувачів із надзвичайними людьми – воїнами, які стали на захист своєї країни, коли в наші домівки прийшла війна. За словами організаторів, проєкт – це обличчя, історії, пам’ять та мрії Героїв сучасної України.
Розповіді про зображених на світлинах людей вразили всіх присутніх. Приклад того – історія морського піхотинця сержанта Ігоря Лободи. Він родом з Кривбасу, до війни працював й опікувався батьком-інвалідом.
Під час мобілізації Ігор прибув до військкомату і вже в березні 2015-го підвищував професійну майстерність на військовому полігоні. Свого часу він відслужив строкову службу, навчався на командира відділення десантників, тому потрапив до батальйону морської піхоти.
У липні 2015 року підрозділ Ігоря Лободи зайшов у Широкине. Тоді там по-справжньому було спекотно й морпіхи щодня давали відсіч знахабнілому ворогові. А зранку 1 серпня наступила незвична тиша й нічого не віщувало біди. На позицію прибула нова зміна і Ігор з побратимом мав йти відпочивати. Вони вийшли вдвох, Ігор йшов першим. Раптом з тилу, з боку моря пролунав поодинокий постріл… Куля влучила в праву ногу Ігоря. Щойно він розвернувся, у ту ж мить друга куля прострілила йому ліву ногу – ворожі снайпери стріляли точно й підступно.
Неймовірними зусиллями, долаючи біль, Ігор сам піднявся і дивом, під снайперським вогнем, добрався до окопу. Товариші надали йому першу допомогу, наклали джгути на обидві ноги, вкололи знеболювальне та евакуювали у безпечне місце. Через деякий час він з лангетами на обох ногах прокинувся від наркозу в Маріуполі. Насправді поранення виявилися важкими – перебило нервові закінчення, судини. На лівій нозі зачепило кістку й один палець, а на правій куля розтрощила ступню. Сержанта Лободу вертольотом направили на лікування до Дніпра. Тамтешнім лікарям вдалося залишити воїну пальці. А потім Ігоря літаком доправили до Києва, пізніше 4 місяці лікувався у Німеччині.
Ігор Лобода до кінця виконав свій чоловічий та громадянський обов’язок. У нього були всі підстави не йти за мобілізацією до війська, адже він опікував батька-інваліда. Але він свідомо став на захист своєї Батьківщини в один із найважчих періодів в її історії.
Фото автора та зі сторінки Ігоря Лободи у Facebooк
На світлинах с. Широкине, 2015 рік.
