До ініціативи наразі долучилися понад 100 військових частин Сил оборони України, які вже знищили понад 17 000 розвідувальних та ударних…
До цього не звикнути ніколи… Вже тисячі разів «Плине кача» розривала тишу своєю неголосною, проте невимовно болісною мелодією в різних куточках України. Сьогодні вона лунала на Вінниччині. У великому мальовничому подільському селі Бохоники у повітрі висів суцільний біль, атмосфера була буквально наелектризована ним…
Учора пізно ввечері з Маріуполя привезли тіло загиблого бійця старшого солдата Андрія Проценка. В ніч з 1 на 2 вересня його вразила куля російського снайпера, і врятувати хлопця не вдалося, дорогою до лікарні він помер.
У сутінках на Гніванському шосе та у рідних Бохониках на загиблого Героя чекало не тільки все його село, а й більша частина сусіднього Агрономічного. Сотні й сотні земляків стояли навколішках обабіч дороги з квітами й запаленими лампадками.
Прощання з воїном розпочалося біля батьківської хати. Над подвір’ям майорить синьо-жовте знамено, все довкілля — у різнобарв’ї квітів, які несуть загиблому Героєві. Вулиця вже повна людей, а з пагорба все спускаються й спускаються односельці, однокласники, друзі та просто знайомі. Дуже багато військових і з окремої радіолокаційної роти радіотехнічної бригади Повітряних Сил, до якої прийшов служити за контрактом Андрій ще з перших днів війни, і з частин Вінницького гарнізону, і з Командування Повітряних Сил, і з підрозділу, в складі якого він воював та загинув.
– Воював Андрій, я не побоюся сказати цього слова, героїчно, — ховаючи непрохану сльозу, говорить заступник комбата капітан Євген. – Він був надійним товаришем і справжнім воїном…
Проводити в останню путь побратима приїхали чимало бійців із передової на чолі з заступником командира бригади, до якої був відряджений старший солдат Андрій Проценко. В очах усіх – невимовний біль, а в словах – лише добрі й теплі спогади про бойового друга.
Після церковної панахиди в сільському храмі, яку провів настоятель церкви військовий капелан отець Віктор Чверкун, біля сільського клубу пройшла громадянська панахида. Близько тисячі людей прощалися у цю мить з Андрієм.
– Андрійко був доброю та спокійною дитиною, – ледь стримуючи сльози, згадує директорка Бохоницької середньої загальноосвітньої школи Галина Пащенко. – Він пішов захищати територіальну цілісність нашої країни простим молодим хлопцем, а повернувся Героєм. На жаль, посмертно…
Багато добрих слів на адресу загиблого земляка лунало сьогодні у Бохониках, багато сліз виплакали його батьки та сестра, численні друзі та односельці… Кілька кілометрів до кладовища труну з його тілом бійці частини Повітряних Сил несли на руках, змінюючи один одного, а багатосотенна юрба військових і цивільних подолян колоною, що розтяглася мало не на кілометр, ішла за тілом Героя. Військовий оркестр, підрозділ почесної варти та салютна група – загиблого вояка поховали з усіма належними військовими почестями. І кожен, хто залишав сільський цвинтар, ніс у своїй душі біль за всіх загиблих захисників України. Андрій Проценко трохи менше ніж місяць не дожив до свого 25-річчя…
