Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
У перший день нового навчального року традиційно дітей проводжають до школи батьки. На жаль, не всіх школярів у цей день благословляли і мама, і батько. На війні з російським агресором поклали життя чимало українських матерів та татусів.
Учень дев’ятого класу Арсен Кандалюк мешканець міста Южне Одеської області цього разу вийшов із дому сам. Рік тому Віктора Кандалюка, його батька, було вбито. Під час бою під Мар’їнкою куля російського снайпера обірвала життя 34-річного солдата 28-ї окремої механізованої бригади.
У Віктора був надійний товариш, земляк Олег Сидоренко, який завжди був поруч із Віктором і ніколи не залишав його сам на сам зі своїми проблемами. Так сталося і цього вересневого дня. Зустрівши Арсена, сина Віктора, до школи його привів заступник військового комісара Южненьського міського територіального центру комплектації та соціальної підтримки підполковник Олег Сидоренко.
А після завершення урочистостей, Арсен разом із мамою та друзями українського героя вирушили на цвинтар до пам’ятника Віктору Кандалюку.
Покладання квітів супроводжувалось розмовами, спогадами про героїчний вчинок воїна, коли той під час вогневої атаки російського агресора, наспіх накинувши бронежилет та одягнувши шолом, кинувся допомогти своїм бойовим товаришам, але куля снайпера, який стежив за переміщенням українських воїнів, назавжди обірвала життя Віктора.
– Говорили й про майбутнє сина героя, який став для мене хрещеним сином – охрещеним війною й освяченим світлою пам’яттю про людину, яка віддала своє життя заради мирного майбуття свого сина, своєї родини, своєї країни. І доки битимуться наші серця, пам’ять про Віктора Кандалюка і усіх, хто віддав найцінніше за український народ, житиме вічно, – розповів підполковник Олег Сидоренко.
