Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
– …Навесні 2015 року в районі населеного пункту Зайцеве командир батальйону ухвалив рішення зайняти ділянку місцевості, яка мала вигідне позиційне розташування і володіння якою дозволило б контролювати прилеглу місцевість. Два танки під моїм керівництвом здійснювали вогневе прикриття підрозділів, які просувалися вперед. Вогонь з озброєння танка вівся, насамперед, по фортифікаційних спорудах противника, де завчасно була організована стійка оборона. Щоб подавити докучливий вогонь найманців, ми змушені були обстрілювати його з гармат, короткочасною стрільбою з частою зміною вогневих позицій. Так званим способом гойдалки. Тобто коли два танки швидко займають вогневі позиції, здійснюють по два-три постріли і відходять в укриття. Потім, за командою старшого командира, міняють позицію, знову відстрілюються, і знову відходять. У результаті підтримки танків піхотинці підійшли до визначеного місця і зайняли його без втрат, – розповідав із власного досвіду війни на Донбасі курсантам-танкістам викладач кафедри тактики Національної академії сухопутних військ майор Максим Волков.
Свого часу, у 2011 році, він і сам закінчив Академію з дипломом із відзнакою. Після випуску лейтенант Волков був направлений для подальшого проходження служби до 169-го навчального центру у смт Десна, у танковий полк на посаду командира взводу – викладача. Готував командирів та навідників-операторів танка Т-64БВ.
Війна на Донбасі застала його на посаді курсового офіцера в рідній альма-матер. У той час особливо гострою у військах була проблема неукомплектованості первинних офіцерських посад, зокрема, у частинах, які створювали і формували за мобілізацією. І офіцер був переведений саме у такий новостворений підрозділ – окремий мотопіхотний батальйон оперативного командування «Схід» – на посаду командира стрілецького взводу. Вже за місяць батальйон переформатували у штурмовий, а офіцер обійняв посаду командира штурмової групи.
Перше серйозне бойове випробування не забарилося і було надзвичайно важким. Події під Іловайськом і сьогодні в пам’яті бойового офіцера.
– Це було 25 серпня. Наші підрозділи вже перебували в оточенні. Був сформований штурмовий загін, до якого увійшли три штурмові групи. Нас перекинули на летовище в Краматорськ. Там доукомплектували людьми, посилили озброєнням і вертольотами та доставили до населеного пункту Нова Кетеринівка. Звідти наземним транспортом ми мали прибути до командувача ОК «Схід» генерал-лейтенанта Руслана Хомчака, увійти у безпосереднє підпорядкування і виконувати його вказівки щодо подальших дій в районі населеного пункту Іловайськ, – розповів майор Максим Волков.
Тоді обстановка під Іловайськом змінювалась дуже стрімко. Штурмові групи потрапляли в засідки та під ворожі артилерійські обстріли.
– Після декількох невдалих спроб наша штурмова група була змушена зосередитися в населеному пункті Комсомольське. Я з гранатометником і механіком-водієм БМП залишився в районі населеного пункту Ленінське на тутешньому елеваторі. Вів спостереження за противником та передавав розвідувальні дані щодо його дій у штаб батальйону. Тут, на залізничній станції, вивантажувалося багато різної техніки з Російської Федерації. Тримаючи зв’язок з комбатом, здійснював авіаційне наведення та корегування стрільби артилерії з ураження техніки та живої сили противника. Після виконання завдання ми евакуювали чотирьох поранених у Комсомольське. І ще три дні вели важкі бої з противником, – пригадав ті події офіцер.
Саме за вмілі та мужні дії під Іловайськом тоді старший лейтенант Максим Волков був нагороджений бойовим орденом. Вже після цих боїв штурмовий батальйон посилили танками. І офіцер, прийнявши танковий взвод, повернувся до своєї справи, продовживши вести бої за Дебальцеве. А коли невдовзі йому запропонували посаду командира мотопіхотної роти, то погодився лише за умови, що їй буде приданий його танковий взвод. Командування погодилося.
– Моя посада фактично стала: командир мотопіхотної роти – командир танкового взводу. І таке буває на війні, – говорить офіцер.
Два перші найважчі роки війни він воював на передовій. А нині знову вчить майбутніх офіцерів-танкістів тонкощам справи.
– Коли я навчався в Академії, то наша спеціальність була найменш численна. Існувала думка, що танки в сучасних війнах неактуальні, мовляв, прилетить вертоліт, зробить чотири пуски – і танкового взводу немає. Але реалії війни на Донбасі показали, що ніхто не хотів вести активні бойові дії, наступати, штурмувати без підтримки танків. І це стосується не тільки піхоти, а й десантників. Були такі випадки, що без підтримки танків люди просто не хотіли йти вперед, – розповідає майор Максим Волков.
@armyinformcomua
Двоє людей загинули, ще четверо отримали поранення внаслідок ворожих ударів по Запоріжжю та Запорізькому району.
Протягом доби підрозділи угруповання Сил безпілотних систем уразили/знищили 923 цілі противника.
Розпочалася 1461-та доба широкомасштабної збройної агресії рф проти України.
У ніч на 23 лютого (з 18:00 22 лютого) противник атакував однією балістичною ракетою «Іскандер-М» з Ростовської області — рф, а також 126 ударними БПЛА.
На Одещині внаслідок російської атаки вночі 23 лютого загинули дві людини.
Воїни 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади продовжують боронити Сумщину і нищать ворожу логістику на території.
Стрілець-снайпер-розвідник 155 окремий батальйон ТрО
від 23000 до 53000 грн
Степанівка, Сумська область
Фахівець радіоелектронної боротьби, військовослужбовець
від 20000 до 60000 грн
Коломия
Військова частина А1267
Інженер відділу повірки та регулювання радіовимірювальних приладів, військовослужбовець
від 28000 до 30000 грн
Харків
Метрологічний центр військових еталонів ЗСУ
Сапер до 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади
від 23000 до 123000 грн
Мукачеве, Закарпатська область
Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….