Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
У 2014-му літак відновили до льотної придатності, а нині він потребує капітального ремонту в умовах авіапідприємств. Авіатори частини сподіваються, що ситуація 2005-го не повториться…
Він міг заржавіти десь в утилізаційному цеху, залишитися сухими рядками в архівних документах, можливо, стати музейним експонатом чи технічним пам’ятником. Але цьому Ан-26 пощастило… Рівно п’ять років тому він отримав друге життя, тільки тепер у новому статусі — народно-волонтерському. Адже участь у його відродженні брали і волонтери «Крил феніксу», і прості громадяни з усіх куточків України.
Нині «народний» літак постійно використовують військові. Простою техніки не буває. «Везунчик» сторицею віддячив за кожну хвилину витраченого на нього часу, активно виконує завдання з перевезення вантажу й пасажирів. А найкрасномовніше про потрібність «Везунчика» говорить статистика. Більше ніж 1200 посадок за 5 років і майже півтори тисячі годин нальоту!
А починалося все зовсім не так позитивно… Цей Ан-26 — літак не новий. Він жив своїм робочим життям, починаючи із 1979 року. Літав, перевозив вантажі… А в 2005 році піднявся в небо востаннє перед довгою перервою — його переганяли із Жулян у Бориспіль. За 9 років, що він простояв у розпорядженні військової частини до своєї «реінкарнації», нерідко ставав «донором» для інших машин. Потроху знімали то одну деталь, то іншу… Тому обсяг роботи був досить великим.
— З початком бойових дій керівництвом Повітряних Сил було поставлено завдання переглянути стан законсервованих літаків і можливість їхнього відновлення. Спочатку 05-й борт навіть не розглядали як кандидата. Головною проблемою був брак коштів. Та після перемовин командування погодилося на експеримент — відновлення літака коштом громадськості, і механізм запрацював.
Копітка робота зовсім не лякала військовослужбовців. До відновлення літака залучився абсолютно весь інженерно-технічний склад авіаційної ескадрильї та ТЕЧ авіаційної техніки.
Установили «молодші» двигуни, зняли й відправили до авіаремонтного заводу гвинти, повністю демонтували несправне авіаційне обладнання. Великою проблемою став з’їдений корозією кіль літака. Вперше в частині техніки виконали його заміну. Багато різних елементів було замінено на нові або позичено з літаків-донорів, на це пішов майже місяць. На відмінно спрацювали хлопці з ТЕЧ, робота кипіла з ранку й до самої темряви.
Інтернет вибухнув після того, як там з’явилися перші фото літака в пофарбованому стані. Річ у тому, що вперше до літака типу Ан-26 було застосовано «піксельний камуфляж». Цю ідею впровадив у життя великий шанувальник авіації, керівник авіамодельного гуртка штурман 1-ї ескадрильї майор Роман Родіонов. Він розробив схему нанесення малюнка, знайшов постачальників фарби, зорганізував роботу бригади авіаційних малярів. За п’ять діб в умовах аеродромної стоянки вони абсолютно безоплатно пофарбували літак, так хлопці хотіли виконати свій громадянський обов’язок. Результат перевершив усі сподівання!
Коли літак уперше підняли в небо, на очі поважних військових навернулися сльози щастя. Амбітна ідея переросла у конкретний результат. Попри те, що багато робіт виконані за спасибі, було витрачено близько 400 тисяч гривень. Волонтери розповідають, що надходило як по п’ятдесят, сто гривень, так і по десять тисяч… Кошти надсилали з різних куточків України і світу…
Тож цей «Везунчик» дійсно виявився везучим. Проте у 2014-му літак відновили до льотної придатності, а нині він потребує капітального ремонту в умовах авіапідприємств. Уже 5 років він літає завдяки ресурсу, який в нього вклали золоті руки техніків і турбота українських патріотів. А авіатори частини дуже сподіваються, що ситуація 2005-го не повториться…
