Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Протягом літа близько пів тисячі юнаків та дівчат відібрали харківські військкомати для проходження служби у Збройних Силах України за контрактом.
— Харківська область традиційно виконує планові завдання з відбору воїнів-контрактників на понад 100%, — каже військовий комісар Харківського обласного військкомату полковник Юрій Калгушкін. — Як не дивно, але карантинні обмеження та призупинення роботи промислових підприємств дали певний поштовх тим, хто довго думав над підписанням контракту з військом. Адже зазвичай влітку спостерігається відносно мала кількість охочих стати професійним захисником України. А тут — у червні-серпні ми призвали 42% воїнів від цьогоріч запланованих.
За інформацією військового комісара, 60% від загальної кількості призовників мають статус учасників бойових дій і до нових місць служби вони прийдуть добре підготовленими.
— Зі всіх цьогорічних новобранців-контрактників — 20% є представницями чарівної статі. Насамперед харківські військкомати комплектують військові частини Сухопутних військ, ДШВ та морської піхти, що залучаються до виконання завдань в районі проведення ООС, — розповів полковник Юрій Калгушкін.
У складі крайньої літньої команди новобранців, яких направили до навчальних центрів Збройних Сил України, була й харків’янка Тетяна Бондаренко.
— Мій чоловік — офіцер ЗС України і нещодавно вступив до Національного університету оборони, донька для навчання обрала кадетський корпус, тож і я вирішила піти до війська, — розповідає Тетяна Бондаренко. — На армії я, так би мовити, одружена. Ми з сім’єю поміняли чимало зйомних квартир у трьох областях України. До рішення стати військовою я довго йшла. А закриття мого підприємства через відсутність замовлень, що стало наслідком поширення коронавірусу, допомогло скоріше зважитися на цей крок.
А ось молодший сержант запасу Іван Білик тривалий час прослужив у розвідувальному підрозділі однієї з окремих механізованих бригад. Потім звільнився у запас. Та всидіти вдома без діла зміг лише місяць.
— Важливі справи вдома, заради яких довелося полишити лави бійців бригади, я швидко зробив. Тепер із радістю повертаюся до бойових побратимів. Дружина та двоє дітей зрозуміли мене та знову чекатимуть на моє повернення. Знаєте, в армії є стабільність в усьому та дружня атмосфера, — вважає Іван Білик.
Фото автора
