Невелика група офіцерів й аналітиків поставила під сумнів домінуючу доктрину важких літаків і довела, що майбутнє повітряних боїв — за маневреними, швидкими та порівняно недорогими машинами….
24-річний бойовий медик «Арс», який до війни доглядав за хворою сестрою та працював медичним асистентом, розповів, як, отримавши відмову у військкоматі через вік, вдався до хитрощів, щоб потрапити на фронт, а згодом рятував побратимів під прямими влучаннями FPV-дронів.
Про бійця, який рятує життя на передовій, розповіли на сторінці 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.
Коли почалася повномасштабна війна, рішення для Арса було миттєвим. «Чітко знав: якщо буде справжня війна, я піду», — пригадує він. Проте у військкоматі на нього подивилися скептично.
«Перше запитання було: „Чи готовий ти вбивати?“. І в мене був ступор, — розповідає він. — Вони не хотіли мене брати — казали, що я надто молодий. Навіть вимагали згоди батьків. Я тоді трішки обманув маму, сказав, що йду на строкову службу. Вона дала дозвіл, і мене нарешті взяли».
Пройшовши шлях від медика в автомобільній роті та навчання в Норвегії, Арс став бойовим медиком у бойовому підрозділі. Він згадує один з найважчих випадків, коли отримав наказ бігти рятувати поранених після того, як на позицію прилетіли одразу три FPV-дрони.
«Я прибіг і побачив, що побратими навіть не надавали першу допомогу — хтось від страху, хтось від шоку. У одного бійця на нозі був накладений турнікет, але він не був затягнутий. Просто висів…», — згадує медик. Тоді йому вдалося надати допомогу трьом пораненим та евакуювати їх.
В іншому епізоді він надавав допомогу бійцю з тяжкими травмами у покинутому будинку. «Він кричав, що зараз сюди прилетить дрон. Я казав йому: „Все буде добре“. А через кілька хвилин ФПВ-дрон справді влетів зовсім поруч, вибухнув за кілька метрів. Я тоді крикнув йому: „Бачиш, я ж казав, що все буде добре“. Ми його евакуювали… Але він, на жаль, помер уже пізніше», — ділиться «Арс».
Найважчим він називає втрату побратимів та страх залишити рідних. Його мрії прості: «Бути поруч з коханою дружиною. Мати затишний будиночок. Сім’ю».
Наостанок він звертається до тих, хто в тилу: «Вчіться. Не лінуйтесь. Йдіть на навчання. Готуйтеся до війни. Мені важко це приймати, але я не бачу кінця цієї війни».
Як повідомляла АрміяInform, 18-річний російський полонений описав тактику своєї армії просто: «Нас просто кидають і кидають — і все, живіть самі». Його захопили бійці легіону «Свобода Росії» — після того, як власні «побратими» закидали його газом.
