Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Він, не поспішаючи, зачищає жорсткі дроти, по яких через кілька хвилин до наших передових підрозділів, які ведуть постійне спостереження за діями російських окупаційних військ, надійдуть команди зі штабів. А у відповідь – наші командири швидко й оперативно отримуватимуть дані про дії ворога. Саме так – дроти. Не дивуйтесь. Адже навіть у вік цифрових технологій дроти неможливо ані відстежити в радіоефірі, ані придушити сигнал найсучаснішими російськими засобами радіоелектронної розвідки. Хоча погано замаскований кабель не лише розкриє місце розташування спостерігачів, а й стане уразливим для різноманітних уламків снарядів та мін. До того ж ДРГ ворога може знищити недбало прокладений канал зв’язку. Тож роботи у зв’язківців на передовій завжди чимало.
– Я знаю важливість своєї роботи і розумію, що за будь-яких обставин маю зробити так, щоб командир міг і керувати підрозділами, і розуміти ситуацію навколо, – розповів Назарій Богач.
На війну Назарій Володимирович пішов добровільно у 2014 році під час третьої хвилі мобілізації.
– Не міг спокійно сидіти і дивитись по телевізору новини, як знищують мою Україну загарбники, як гинуть найкращі люди нашої держави, – продовжив співрозмовник.
Відмобілізувавшись, Назарій Володимирович одразу потрапив до 80-ї окремої бригади ДШВ ЗС України. Відтак разом із цим уславленим підрозділом пройшов відомі битви львівських десантників у кінці 2014-го, а потім – і наступного року.
– Я не прагну нагород, медалей або визнання. Це не головне в житті воїна. Головне, щоб у тилу – удома – було все спокійно і добре, щоб ми всі до одного повернулись додому живими і здоровими, виконавши обов’язок із захисту своєї країни, – каже Назарій.
Удома на нього чекають двоє маленьких дітей: п’ятирічний Артур і донечка-красуня Злата (їй 18 серпня виповниться три рочки). На жаль, тато не зможе у цей день допомогти доні задмухати свічки на святковому торті. Проте Злата знає – її тато робить дуже важливу справу для неї і для всіх дітей України – захищає їх від чужинської агресії.
