Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Вони не просто рідні брати — вони бойові побратими в одному екіпажі броньованої машини YPR-765, яка вже десятий місяць тримає оборону під Торецьком.
Старший — Олександр з позивним «Коха», ветеран з багатим військовим досвідом: від строкової служби на Тихоокеанському флоті до фронтів АТО. Молодший — Василь, якого побратими називають «Шрек», або «Коха-менший», пішов за прикладом брата під час повномасштабної війни й став його механіком-водієм. Саме його холоднокровність і майстерність нещодавно врятували екіпаж і життя старшому братові.
Історію бійців оприлюднили на сторінці 100-ї окремої механізованої бригади.
Олександр зустрів війну в Києві, на роботі. Наступного ж дня поїхав додому, на Волинь, а 26 лютого вже був у військовій частині. Його шлях — це шлях людини, яка не вагається. В армії він від початку 90-х, служив на флоті, воював в АТО, брав участь в ООС. Його рішучість стала дороговказом для молодшого брата.
Василь приєднався до війська в січні 2024 року. Без вагань став механіком-водієм в екіпажі свого старшого брата. «Я в усьому стараюся брати приклад з нього», — каже Василь.
Разом вони пройшли бойові ротації на Лиманському напрямку, згодом на Покровському, а нині боронять Торецьк у складі 3-го механізованого батальйону 100-ї окремої механізованої бригади.
Брати зазначають: служити в одному екіпажі — це подвійна відповідальність. Бо поруч не просто бойовий товариш, а рідна людина. Це надає впевненості, але й загострює відчуття небезпеки. Під час одного з бойових виходів під Торецьком їхня машина потрапила під щільний обстріл. Кумулятивний снаряд поцілив у броню. Олександр зазнав поранення.
Але саме завдяки вправним діям Василя машина змогла вирватися з-під вогню, а життя його брата було врятоване.
Брати об’єднані не лише бронею YPR-765, а й спільною метою: захистити родину, дітей, дати їм майбутнє. А після Перемоги — хочуть разом піти на риболовлю. Бо тиша, вудка, човен і брат поруч — це все, що їм потрібно в мирній Україні.
До речі, це не єдині воїни в родині Коханських. На захист країни стали ще двоє братів — Микола й Петро, швагро Павло та племінник Микола. Справжня родина фронту. Справжня історія незламності.
Як повідомляла АрміяInform, десять місяців незламної оборони Торецька на Донеччині обернулися для російських окупантів катастрофою — близько 20 тисяч загиблих і ще 50 тисяч поранених. Це сукупно більше, ніж чисельність армій багатьох європейських країн. Попри шалені втрати, ворог так і не зумів досягти жодної стратегічної мети й розбився об сталеву стійкість українських оборонців.
