Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Він пролітає десятки кілометрів углиб ворожого тилу, витримує складні погодні умови та стає очима для української артилерії. «Лелека-100» — це не просто безпілотник, це крило, яке рятує життя наших бійців і допомагає нищити ворога. Про переваги цього апарата, нюанси його роботи в реальних бойових умовах і про те, чому уважність — головна зброя розвідника, розповів оператор БПЛА з позивним «Яцик».
«Лелека-100»: українська якість на полі бою
Боєць їхньої розвідувальної роти на псевдо «Яцик» є зовнішнім пілотом-оператором БПАК «Лелека-100». За його словами, цей український розвідувальний комплекс «показує себе дуже якісно на полі бою».
«Літає радіусом до 50 кілометрів. Серед плюсів — те, що це вітчизняний виробник і нині один із наймасовіших у Збройних Силах України», — зазначає «Яцик».
Він підкреслює, що характеристики «Лелеки» дозволяють працювати в умовах складної метеообстановки: під час високої швидкості вітру та в широкому температурному діапазоні — від −30 до +50 градусів. «Перевірено: за два роки — жодної проблеми. Інші українські БпАК дещо поступаються йому в цьому», — ділиться досвідом десантник. Апарат їхньої роти має збільшені акумулятори та модифіковані крила, що дозволяє триматися в повітрі до трьох годин.
Завдання «крила»: від виявлення артилерії до коригування вогню
Основні завдання «Лелеки-100» на фронті — це виявлення ворожої артилерії, транспорту, бронетехніки та відстеження їхнього пересування.
«Коли знаходили ціль і передавали інформацію, одразу ж отримували завдання, тестували управління вогнем — наші засоби ураження дуже часто й дуже якісно відпрацьовували. Це тішило всіх нас, коли ти бачиш результат із неба», — розповідає «Яцик».
Він пояснює відмінність між «крилом» і коптерами: коптери мають менший радіус і час польоту, тож краще підходять для піхоти та пошуку малопомітних цілей. Натомість «крило» працює по великих об’єктах на значній відстані від лінії фронту — від 20 км і глибше. Найдальший заліт «Яцика» на «Лелеці» — 54 кілометри на Запорізькому напрямку. Тоді їхній БПЛА переслідували дві ворожі ракети ППО, які, на щастя, не досягли цілі завдяки майстерності оператора, що вчасно помітив загрозу.
Командна робота та «шосте чуття» розвідника
«Яцик» наголошує: робота з комплексом — це завжди командна справа. «Дуже важливі навички оператора камери — він має вчасно помітити загрозу й дати сигнал, щоб пілот вивів „пташку“ із зони ураження. Тут треба мати не просто зір, а справжнє шосте чуття — бачити те, на що інші навіть не звернули б уваги».
Часом доводиться вирішувати складні завдання з пошуку місця для зльоту та посадки: «Лелека» потребує рівного майданчика, адже сідає «як справжній літак». Але навіть у нештатних ситуаціях екіпаж знаходить рішення — як-от під час приземлення на семиметрове дерево над річкою. «Пташку» вдалося повернути.
Найсильніші емоції для розвідника — це момент, коли бачиш наслідки своєї роботи.
«Це складно передати словами — коли розривається ціль, яку ти виявив і яку при тобі знищують. Такі емоції хочеться відчувати знову і знову», — каже «Яцик».
Особливо йому запам’ятався момент ураження ворожої гармати разом із боєкомплектом у момент заряджання: «Це було дуже ефектно: летить шматок гармати, летить тіло… У нас третій номер, той, хто на комунікації, підстрибнув і вдарився головою об одвірок у бліндажі. Було весело».
За його словами, такі моменти — додають наснаги: «Після кожного влучного удару хочеться ще. І хоче швидше в небо».
Постійне навчання та майбутнє аеророзвідки
Робота з «Лелекою-100», як і з будь-яким складним комплексом, — це безперервне навчання. Кожен політ, кожна технічна несправність — це досвід, що перетворює екіпаж на професіоналів.
«Яцик» переконаний: за аеророзвідкою — майбутнє. Саме технічні засоби дедалі більше витіснятимуть класичну піхотну розвідку.
Як повідомляла АрміяInform, бійці підрозділу «Фахівці» 82-ї десантно-штурмової Буковинської бригади здійснили дуже вдале бомбардування ворожих позицій.
