Спікери та спікерки семінару зосередилися на тому, щоби вкотре пропрацювати складні питання та розглянути реальні кейси щодо ролі жінок в армії. Обговорили також табуйовані…
Опинившись під уламками будівлі після влучання російського термобаричного боєприпасу, зі зламаним ребром та пробитою легенею, він не лише вижив сам, але й, пропустивши першу евакуацію, знайшов у собі сили дбати про іншого важкопораненого побратима. Це історія українського піхотинця на псевдо «Флай», який не обирав піхоту і не планував бути героєм, але війна та почуття обов’язку визначили його шлях і місію.
Історію бійця оприлюднили на сторінці Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
49-річний «Флай», родом з Хмельниччини, до повномасштабного вторгнення мав власну справу. Але коли прийшла повістка — без вагань став до лав Збройних Сил. Він потрапив у піхоту, хоча й не прагнув цього — як кажуть у бригаді, «піхота сама обрала його». Він став солдатом 2-го механізованого батальйону.
Перший досвід: Торецьк та полонені
Перша ротація «Флая» пройшла в районі Торецька на Донеччині. Його підрозділ обороняв важливу для логістики дорогу, перебуваючи на позиції у двоповерховому будинку. «З першого дня росіяни били по нас з мінометів, артилерії та дронів», — згадує він постійні обстріли.
За кілька днів йому довелося брати перших полонених — бійців так званих «л/днр». Ситуація була майже комічною: російський дрон навів їх прямо на українську позицію, переконавши, що це «свої». «Вони до нас спокійно заходять, а ми їм кажемо: «Свої, заходьте. Ми їх кладемо на підлогу, а вони здивовані, що зайшли до нас… Але потім були щасливі — тут вони в спальниках, їх годують. А росіяни їх просто відправляють як „м’ясо“», — розповідає «Флай» про різницю у ставленні.
Другий день народження під «термобаром»
16 березня, через чотири дні після власного дня народження, «Флай» пережив те, що називає другим народженням. По їхній позиції влучив російський термобаричний боєприпас.
«Нас почали щільно обстрілювати, і тоді залетів „термобар“. Я встиг накритися спальником. Відчував, як він все випалює — а потім на нас впала стеля».
Він отримав важкі травми: зламане ребро, пробиту легеню, осколкові поранення та обмороження. «Ось тут була найбільша дірка [показує на груди]. Слава Богу, що вижив», — каже він.
Місія для пораненого
Побратим допоміг «Флаю» вибратися з-під завалів. Вони дісталися іншої позиції, чекаючи на евакуацію. Перша машина поїхала без нього. «Я не потрапив на першу евакуацію — але так було потрібно», — розмірковує боєць.
Саме тоді він побачив іншого важкопораненого бійця — «Художника». «Флай», сам потребуючи допомоги, почав дбати про побратима: «Слідкував, щоб він був у теплі, віддавав воду». Цей момент став для нього переломним. «Він [Художник] якось мені сказав: «Слухай, це твоя місія. Ти б міг піти на той „евак“ — але хто б тоді мною займався?’» — ці слова допомогли знайти новий сенс у тому, що сталося.
Зараз «Флай» проходить реабілітацію. Пережите не зламало його. Він визнає, що в армії є труднощі, але головна сила — у людях поруч: «Якщо є злагоджений колектив, командування та надійні побратими — тоді є і результат».
Як повідомляла АрміяInform, за час своєї служби молодший сержант 503-го окремого батальйону морської піхоти з позивним «Страж» ліквідував сотні російських окупантів, включно з командиром роти.
