Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Юрій із позивним «Михалич» до війни займався підприємництвом у Києві, виховував двох дітей і волонтерив. Але у 2024 році він усвідомив: цього замало. Так він став бійцем 34 окремої бригади морської оборони та взяв до рук кулемет.
Історію бійця оприлюднили на сторінці бригади.
Ще в юності Юрій вивчав конструкції мостів, і тепер ця випадкова деталь його життя несподівано знадобилася на війні. «Я закінчував будівельний технікум, і так трапилося, що моя дипломна робота була пов’язана саме з конструкціями Антонівського мосту. Коли я вперше виїхав на позиції, почався артилерійський обстріл. Але, знаючи про перекриття, було відчуття, що все буде добре», — розповідає він.
На початку повномасштабного вторгнення Юрій не пішов у військо одразу — обов’язок перед сім’єю та дітьми взяв гору. Але згодом він зрозумів, що хоче бути не лише волонтером, а й бійцем.
Коли Юрій вперше опинився на лівобережжі, його переповнювали емоції. «Адреналін зашкалював. Мені навіть сподобалося. Коли потрапляєш у небезпечне середовище, тебе може безконтрольно трясти, дихання не вистачає, ноги німіють. Але ти мусиш йти, і ти преш, як танк», — згадує воїн.
Його попереджали побратими, що на лівому березі не буде легко. Але, коли повернувся з першого виходу, «Михалич» відчув спокій та впевненість.
Юрій відкрито говорить про вік на війні. «Хай би було більше таких, як я — вікових. Але водночас вік має і свої мінуси. Там, де треба бігти довго, молодші справляться краще. Зате досвід дозволяє мені бути хорошим сержантом забезпечення».
Забезпечення в його підрозділі, за словами Юрія, на високому рівні. Він має знайомих волонтерів, які завжди готові допомогти. «Будь-які потреби — це буквально 2-3 дні, і питання вирішуються», — запевняє боєць.
Юрій часто чує від знайомих запитання: «Коли буде мир?» Але його це дратує. «Нам не мир потрібен, а перемога, щоб ми забрали все своє. Аби ті люди, які залишилися в окупації, могли бути вільними», — говорить він.
Як повідомляла АрміяInform, війна складається з миттєвостей — іноді саме секунди вирішують долю бою. Так сталося і в Рубіжному, де снайпер спеціального призначення бригади «Рубіж» із позивним «Ріо» зупинив атаку окупантів за лічені секунди.
