Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Надмалі субмарини завжди були й є бажаною зброєю в багатьох військових флотах різних країн. Із початку 1950-их розгорнулися науково-дослідні роботи зі створення нових нетрадиційних конструкцій підводних човнів. У Британії та Франції розробили проєкти субмарин на підводних крилах та повітряній подушці. У 1962 році американська компанія General Dynamics Corporation запропонувала проєкт літаючого надмалого підводного човна. Але найфантастичнішу конструкцію все ж таки спроєктували на десятки років раніше.
Наприкінці Другої світової розробили проєкт найбільш неймовірного підводного апарата, який вражає сміливістю конструкторів і нині. Він отримав назву Manta (UGS-Bool, Unlersee Gleiljlachen Schnellbool). Новинка була водночас підводним човном і торпедним катером, до того ж пристосованим до руху по землі. У липні 1944 року німецький адмірал Хельмут Хей сформував Versuchskommando-456, яку розташували в районі заводу Вальтера в Кіль-Танненберзі. Особовий склад експериментальної частини набирали з інженерів-кораблебудівників, мотористів, зварювальників, електриків і талановитих самоучок. Частина спеціалізувалася на виготовленні моделей та прототипів для спецпідрозділів. У тісній співпраці з заводчанами вони спроєктували субмарини Schwertwal и Seeieufel, торпеди K-Bull і Grunthai, а також підводний апарат Manta. На ньому передбачалось використання колісного шасі, за допомогою якого, за потреби, він продовжував виконувати завдання і на суходолі.
Конструкція передбачала наявність трьох корпусів. У центральному перебував екіпаж із двох пірнальників (для яких розробили спеціальні костюми), радіонавігаційні прилади, компас, ехолот, пасивні й активні гідроакустичні пристрої, радіостанції УКХ та КХ діапазонів, вентиляційну систему та органи керування. У двох бортових корпусах розташували двигуни: дві турбіни Вальтера потужністю до 1000 к.с., дизель і два допоміжні електродвигуни в 25 кінських сил.
Щоправда, цей фантастичний апарат побудувати так і не встигли, а майже всю технічну документацію німці знищили незадовго до капітуляції.
