Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив парамедика медичного батальйону «Госпітальєри» Миколу Волкова, який помер від тяжкого поранення в голову, що дістав на Донбасі торік 15 квітня.
«За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові постановляю: нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня Волкова Миколу Миколайовича (посмертно)», – йдеться в указі.
Державну нагороду вручено сьогодні сестрі загиблого Наталії Дубініній. Захід відбувся в стінах Донецького обласного військкомату в Маріуполі. На урочистостях були присутні представники Донецького військкомату, заступник Маріупольського міського голови Аркадій Мєшков і побратими Героя.
– Пишаюся, що в мене був такий брат, я вдячна йому за те, що ціною свого життя захищав Україну. Він назавжди залишиться в моєму серці й пам’яті… – зазначила Наталія, сестра Миколи Волкова.
– Ця нагорода – найменша ціна, яку ми можемо віддати рідним Миколи за те, що виховали такого Героя, – сказав в.о. начальника Донецького обласного військкомату полковник Сергій Петров.
Антон Трєбухов, лідер маріупольського осередку «Національного корпусу», а також побратим загиблого, розповів, що знав Миколу як добру і щиру дитину, але цей хлопець дуже швидко став справжнім бійцем, який мріяв служити Батьківщині.
– Наш обов’язок – зберегти пам’ять про нього, – зазначив Трєбухов.
Після урочистостей рідні і друзі відвідали алею героїв, де похований Микола, для того, щоб «показати» нагороду загиблому і вшанувати його пам’ять хвилиною мовчання.
Миколі Волкову було лише 20 років, коли він загинув від кулі снайпера поблизу села Водяного Волноваського району Донеччини.
Після того, як російські найманці із «Градів» обстріляли Маріуполь, Микола вирушив до військкомату, але його визнали непридатним до служби – через травму.
Та мрію служити у війську хлопець не залишив – вже на початку літа 2018-го пройшов підготовку в навчальному центрі «Госпітальєрів». З липня того ж року виконував завдання у складі медичної групи ASAP, а далі – в Українській добровольчій армії.
10 квітня нічого не віщувало біди, а вже надвечір Миколу підступно поранив снайпер. Чотири дні він боровся за життя, але цей бій патріот програв – його серце зупинилося 15 квітня вранці в лікарні імені Мечнікова у Дніпрі…
Вічна пам’ять Герою!
