Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
З твіта експрезидента Петра Порошенка я дізнався, що в нас у ЗСУ є певні проблеми велетенського обсягу:
«Чи знаєте ви, що в нас на сьогодні все ще зимова форма? Не проведено жодного тендеру. Чи знаєте, що у нас так нічого й не зроблено із системою харчування? Це абсолютно неприйнятно! Нам аж ніяк не можна знищувати нашу боєздатність і боєготовність!»
Як кажуть наші сусіди: «Задумався».
Загальне посилання очевидне — усе погано, нас зливають.
Але, як у будь-якому меседжі, «чорт ховається в деталях».
1. ОК, розберімо кожну фразу. Чи знаєте ви, що у нас на сьогодні все ще зимова форма?
Вочевидь, мається на увазі, що це означає таке: війська досі вдягнені в зимову форму, хоча надворі липень (?)…
Озирнувся навсібіч — ніхто з моїх колег не сидить ані у флісках, ані в куртках. Вийшов на вулицю. Перша прикмета форми одягу — головні убори. Ніхто чомусь не хизується шапкою, в’язаною з підкладкою з флісу — всі в кепі польових.
З одягу футболки або, як їх офіційно називають, статутні поло навипуск. Черговий — у кітелі.
Гаразд, мало чого буває, раптом у нас все є, а в інших частинах немає.
Набираю номери знайомих офіцерів з різних бригад.
Питання про зимову форму викликає подив:
— Ну, так, є. На складі лежить. Що? Зараз? Ні, у літній, згідно з наказом ходимо. Все отримали, запас майна у разі призову або поповнення є достатній.
Ага, думаю, вони змовилися. Хоча якщо прочитати цю фразу з твіта буквально, то зимова форма у військах на складах є, і це, до речі, абсолютно нормально. Якщо згадати 2014 рік, коли не було практично нічого, то нині з обмундируванням проблем немає. Так що фраза звучить дивно: щось типу того, що Волга впадає в Каспійське море. І в тому проблема!?.
Ідемо далі.
2. Не проведено жодного тендеру.
А ось це вже, як кажуть, перебір. Відкриваю сайт Міністерства оборони України, сайт держзакупівель — перелік тендерів є. На всяк випадок телефоную безпосередньо до департаменту закупівель — скрізь одна й та ж інформація. Тендери проводять, проводять планово, і закупівлі йдуть своєю чергою.
Закуповують усе — від паливно-мастильних матеріалів до обмундирування. Перелік майна займає не одну сторінку…
Так, у 2019 році Департамент держзакупівель підписав 416 угод: на суму 11 721 473 856 гривень за 213 процедурами.
Паливно-мастильні матеріали (ПММ): 43 угоди на суму 4 313 430 186 гривень по 24 процедурам.
Речове майно: 226 угод на суму 2 984 646 697 гривень за 113 процедурами.
Харчування: 24 угоди на суму 3 929 012 579 гривень за 21 процедурою.
Обладнання: 111 угод на суму 393 223 307 гривень за 46 процедурами.
Медицина: 12 угод на суму 101 161 087 гривень за 9 процедурами.
У 2020 році темп підписання угод не змінився.
Підписано: 251 угоду на суму 6 126 843 522 гривні за 111 процедурами.
ПММ: 48 угод на суму 1 864 859 831 гривня за 20 процедурами.
Речове майно: 134 угоди на суму 1 277 799 828 гривень за 54 процедурами.
Харчування: 18 угод на суму 2 887 219 796 гривень за 16 процедурами.
Обладнання: 51 угода на суму 96 964 066 гривень за 21 процедурою.
Тобто і тут щось не стикується…
Далі ще цікавіше.
3. Чи знаєте, що у нас так нічого й не зроблено із системою харчування?
Ось тут уже мої співбесідники з різних частин починали відверто сміятися. Бо вже 73 % частин ЗСУ перейшли на нову систему харчування або, як її частіше називають у військах, перейшли на Каталог. До речі, АрміяInform неодноразово писала на цю тему.
Наприклад, ось інтерв’ю з начальником центрального управління продовольчого забезпечення Тилу Командування Сил логістики ЗС України полковником Валерієм Копішинським.
Ну і далі — вже відвертий галас на кшталт розмови у трамваї:
Це абсолютно неприйнятно! Нам аж ніяк не можна знищувати нашу боєздатність і боєготовність!
Що саме «абсолютно неприйнятно» — так, мабуть, і залишиться невідомим, а з останньою фразою гріх не погодитись.
Отже, залишається єдине питання:
Навіщо так брехати?
Навіщо використовувати популярну методику в дусі доктора Геббельса — 60 % правди та 40 % відвертої брехні?
М’яко кажучи — це неповага до громадян України.
