Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Шпигуноманія, яка охопила США після нападу на Перл-Харбор, торкнулася, головним чином, громадян японського походження. Результатом цього стала одна з найганебніших сторінок американської історії — інтернування понад 120 тисяч людей до таборів… комфортних для проживання, зі школами та лікарнями, але за парканом з кулеметами. І навіть після цього деякі американські японці згодилися доводити відданість новій батьківщині на полі бою.
160 тисяч гавайських японців не зазнали такої долі, там обмежилися арештом кількох сотень «підозрілих». І саме гавайські японці становили більшість солдатів, які згодом воювали за США.
Найвідоміші американські частини, в яких служили японці:
– 100-й піхотний батальйон 34-ї піхотної дивізії;
– 442-га піхотна бойова група, до складу якої влітку 1944 року був включений 100-й батальйон (але його зазвичай згадують окремо через визнання заслуг);
– 522-й польовий артилерійський батальйон, який спочатку був створений для 442-ї бойової групи, але наприкінці війни діяв як окрема частина. Японські артилеристи були одними з тих, хто звільняв німецький концтабір «Дахау».
Виключно добровольці
Майже півтори тисячі японців увійшли до складу 100-го окремого піхотного батальйону армії США, який у червні 1942 року вивезли до континентальної частини країни, де у військовому таборі «Маккой» (штат Вісконсин) вони почали військову підготовку, поки чиновники військового відомства вирішували, що з ними робити далі.
У 1943 році новий президент США Франклін Делано Рузвельт оголосив про зняття всіх обмежень на службу у збройних силах країни за расовою та етнічною ознаками. 1 лютого 1943-го Пентагон створює укомплектовану американцями японського походження 442-гу полкову бойову групу. До її складу входили 442-й піхотний полк, 552-й батальйон польової артилерії, 232-га військово-інженерна рота та медчастини.
Командиром нового формування став полковник Мерріт Бут, який ще молодим офіцером брав участь у програмі військового співробітництва з Японією та рік провів там як командир взводу Імператорської армії. Офіцерами бойової групи були не японці, але сержантський склад укомплектували японцями, які вже перебували на службі в армії США. Дві третини рядового складу нових частин сформували гавайські добровольці — в таборах для інтернованих заклик боротися за Америку не викликав великого захвату.
За новими підрозділами постійно уважно спостерігали військові психологи. Добровольців перевіряли на лояльність. На війну з Японією їх відправити не наважилися, хоча американські італійці висаджувалися на Сицилії, а німці билися в Рурі проти «своїх». Тільки особливо перевірених відбирали у військову розвідку на Тихий океан.
Проводжаючи синів на війну, японські матері давали їм традиційні амулети-обереги… точно такі ж, які носили під формою воїни Імператорської армії!
«Батальйон Пурпурових сердець»
100-й батальйон у складі 34-ї піхотної дивізії висадився в Італії у вересні 1943 року й уже у битві за Монте-Кассіно японці проявили себе як відчайдушно хоробрі солдати, здатні виконувати накази попри важкі втрати.
Воювали вони затято. Наприклад, 3 листопада рота «Браво» вирушила форсувати річку Вольтурно. На іншому березі вони натрапили на міни, після чого їх накрило артобстрілом — тридцять загиблих, десятки поранених. У ранковій темряві в пошуках дороги вони вийшли на ще одне мінне поле — ще сім загиблих і нові поранені. І, незважаючи на все — вперед! А потім — штикова атака. Уявіть шок німецьких солдатів від гучного «Банзай!» азійських солдатів!
Зрештою батальйон відвели у тил з передової, щоб зберегти особовий склад, адже з 1300 осіб у строю залишилося 500. Американські військові кореспонденти тоді прозвали частину «батальйоном пурпурових сердець» — на честь медалі, якою нагороджували солдатів за поранення або посмертно загиблих у бою.
Американські ніндзя
Невдовзі прибуло поповнення, і все ще укомплектований наполовину 100-й батальйон послали під Анціо. Після двох місяців окопної війни почалася операція «Діадема» — прорив німецької оборони з виходом до Риму.
Союзне командування вкрай цікавило, де місце розташування бронетанкового резерву німців, але взяти «язика» не вдавалося. Зробити це змогли американські азіати — кореєць і японець. Вони, як ніндзя, серед білого дня прокралися в німецький тил і взяли двох «язиків» зі штабу дивізії. Це дало змогу вивчити оборону на ключовій ділянці та успішно її подолати. Згодом союзні війська увійшли в Рим.
100-й батальйон з притаманною відвагою брав участь у прориві. На жаль, їх зупинили на підступах до Риму. Вони мріяли маршем увійти до Вічного міста, але були вимушені спостерігати з узбіччя, як повз них тягнуться колони своїх військ. Їх так і не впустили у древню столицю.
Згодом батальйон включили до складу 442-ї полкової тактичної групи, де він з тим же самогубним ентузіазмом разом із земляками продовжив боротьбу з нацистами.
Порятунок втраченого батальйону
Найвідомішим боєм, в якому взяли участь японські солдати в Європі, вважають зіткнення у горах наприкінці жовтня 1944-го. Він увійшов в історію як «порятунок втраченого батальйону».
Тоді 1-й батальйон 141-ї піхотної дивізії армії США, укомплектований солдатами з Національної гвардії, переважно техасцями, опинився в оточенні. Зробивши марні спроби прориву, його командир запросив допомогу, й на порятунок направили 442-гу бойову групу разом із 100-м батальйоном.
Декілька діб у багнюці гірських лісів під холодним дощем і мокрим снігом японці пробивалися до бойових товаришів. На світанку 30 жовтня у відчайдушній штиковій атаці з бойовим кличем «Банзай!» вони змогли відтіснити німецьких гренадерів з панівної висоти й до полудня з’єдналися з техаським солдатами та вивели з оточення 230 бійців. Японцям це коштувало 800 осіб пораненими й убитими. Зі 185 військовослужбовців першої роти живими залишилося вісім.
У 442-му піхотному полку США загалом служило близько 14 000 осіб,
9486 з них відзначені нагородами «Пурпурове серце»,
21 військовий нагороджений Медаллю Пошани.
Цей полк — рекордсмен за кількістю нагороджених «Пурпуровим серцем» за всю історію американської армії.
Наступні чотири місяці полк патрулював франко-італійський кордон. У березні 1945 року 442-га полкова група повернулася до Італії, а 552-й артилерійський батальйон відправили на північ, воювати в Німеччині у складі різних частин армії США.
Реабілітація
Попри звитягу й подвиги американських японців, їхня післявоєнна реабілітація проходила нелегко. Ще під час війни було кілька спроб оскаржити в суді наказ Рузвельта про інтернування японців, вважаючи на його неконституційність. Але марно…
У післявоєнні роки американські японці продовжували боротися за свої права, поступово крок за кроком наближаючись до повного їх визнання. У 1988-му американський Конгрес ухвалив закон, який визнав інтернування несправедливим. США офіційно вибачилися перед тими, хто зазнав цієї несправедливості.
