Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Не кожен юнак у 22 роки зможе заслужити довіру, щоб командувати бойовою ротою. Таким приємним винятком є лейтенант Ростислав Невшупа на позивний «Бест». Уже після першої ротації до району проведення операції Об’єднаних сил у складі окремої механізованої бригади імені Івана Сірка йому ввірили механізовану роту.
Пов’язати своє майбутнє з військовою службою Ростислав вирішив ще в школи. Вже тоді він мріяв стати захисником Вітчизни. Батьки схвалили його рішення. Після 9-го класу Ростислав вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а звідти поїхав до Львова, де успішно склав вступні іспити до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Після випуску молодий офіцер потрапив у бригаду імені Івана Сірка.
– Торік перед фінішем навчання у Львові без вагань обрав 92-гу бригаду – одну з найкращих частин, яка має неабиякий бойовий шлях, – розповідає Ростислав Невшупа. – Також у цій бригаді за мобілізацією служив батько. Він був оборонцем Щастя. Від нього я багато чого дізнався про саму частину, її дружній колектив і професіоналізм командирів.
Побажання випускника врахували й новим місцем служби Ростислава стала славнозвісна «дев’яносто двійка», де він прийняв посаду командира механізованого взводу.
– Місяць відпустки, два тижні на приймання посади, і ось вона – перша ротація на схід України. За цей короткий час навіть не встиг познайомитися з усіма підлеглими. Але часу на розгойдування не було, – пригадує Ростислав. – Ввірений підрозділ зайняв оборону поблизу Авдіївки на позиції «Зеніт». Перші тижні – важкі, але в таких умовах швидко починаєш розуміти, куди потрапив і що слід робити. Мобілізуєш усі сили та знання. Особливо після перших вогневих контактів з противником.
Підрозділ Ростислава тримав оборону на одній з найгарячіших ділянок фронту. Поруч Донецький аеропорт. Ворог з особливим «завзяттям» намагався вибити захисників Авдіївки. Постійно проводив розвідку з безпілотників, намагався проникнути на наші позиції диверсійно-розвідувальними групами, не шкодував ні снарядів, ні живої сили.
– Ворожі позиції були дуже близько. Їх бачили неозброєним оком. Постійно дошкуляли нічні вилазки ДРГ противника, мінометні обстріли та російські снайпери. Крім того, за нашою технікою полювали добре підготовлені оператори ПТРК. Та головне – я мав вберегти своїх людей, не допустити ворожого прориву. І розумів: багато що залежить від того, наскільки безпомилково ухвалю рішення в тій чи іншій ситуації, – говорить офіцер.
Уже за 4 місяці перебування на Донеччині «Бест» тимчасово очолив роту. Довіра командирів додала неабиякого запалу перспективному офіцеру.
– Часто допомагали знання з академії. Адже нас готували бойові офіцери-викладачі, їхній досвід не раз застосовував на практиці. Також багато нового дізнався від побратимів, – говорить Ростислав.
Після повернення з першого бойового відрядження Ростислава Невшупу призначили командиром однієї з механізованих рот. Нині її вважають однією з найкращих у бригаді. А за бойові успіхи молодий офіцер вже має низку державних нагород і відзнак.
За словами командування бригади, з перших днів служби вчорашній випускник зміг здобути довіру й авторитет серед колег. Він не панікує в складних ситуаціях, упевнено оцінює обстановку та швидко приймає рішення. Це дуже важливо в бойових умовах.
– На досягнутому не зупиняюся й продовжую покращувати фаховий рівень, самовдосконалююся і працюю з підлеглими. Нещодавно отримав штатно-посадове житло й тепер задумуюся над створенням власної сім’ї, – ділиться планами на майбутнє Ростислав.
Слід наголосити, що більшість підлеглих Ростислава старші за віком і мають багатший бойовий досвід. Однак мудра приказка говорить: «Спочатку ти працюєш на авторитет, а потім авторитет працює на тебе». Цей авторитет торішній випускник вишу завоював доволі швидко. Не дарма в колективі йому дали відповідний позивний.
